Я полмира почти через злые бои - Владимир Высоцкий

Я полмира почти через злые бои

Прошагал и прополз с батальоном,

А обратно меня за заслуги мои

Санитарным везли эшелоном.

Привезли

На родимый порог -

На полуторке к самому дому.

Я стоял и немел, а над крышей дымок

Поднимался совсем по-другому.

Окна словно боялись в глаза мне взглянуть.

И хозяйка не рада солдату -

Не припала в слезах на могучую грудь,

А руками всплеснула - и в хату.

И залаяли псы

на цепях.

Я шагнул в полутемные сени,

За чужое за что-то запнулся в сенях,

Дверь рванул - подкосились колени.

Там сидел за столом, да на месте моем

Неприветливый новый хозяин.

И фуфайка на нем, и хозяйка при нем,

Потому я и псами облаян.

Это значит,

пока под огнем

Я спешил, ни минуты не весел,

Он все вещи в дому переставил моем

И по-своему все перевесил.

Мы ходили под богом - под богом войны,

Артиллерия нас накрывала.

Но смертельная рана нашла со спины

И изменою в сердце застряла.

Я себя

в пояснице согнул,

Силу воли позвал на подмогу:

"Извините, товарищи, что завернул

по ошибке к чужому порогу.

Дескать, мир, да любовь вам, да хлеба на стол,

Чтоб согласье по дому ходило".

Ну а он даже ухом в ответ не повел-

Будто так и положено было

Зашатался

некрашеный пол.

Я не хлопнул дверьми, как когда-то

Только окна раскрылись, когда я ушел,

И взглянули мне в след виновато...

Я півсвіту майже через злі бої

Пройшов і проповз із батальйоном,

А назад мене за мої заслуги

Санітарним везли ешелоном.

Привезли

На рідний поріг

На півторці до самого будинку.

Я стояв і немів, а над дахом димок

Піднімався зовсім по-іншому.

Вікна ніби боялися в око мені глянути.

І господиня не рада солдатові -

Не припала в сльозах на могутні груди,

А руками сплеснула – і до хати.

І загавкали пси

на ланцюгах.

Я ступив у напівтемні сіни,

За чуже за щось затнувся в сінях,

Двері рвонули - підкосилися коліна.

Там сидів за столом, та на моєму місці

Непривітний новий хазяїн.

І фуфайка на ньому, і господиня при ньому,

Тому я й псами облаяний.

Це означає,

поки що під вогнем

Я поспішав, ні хвилини не веселий,

Він усі речі в домі переставив моєму

І по-своєму все переважив.

Ми ходили під богом - під богом війни,

Артилерія нас накривала.

Але смертельна рана знайшла зі спини

І зрадою в серці застрягла.

я себе

у попереку зігнув,

Силу волі покликав на допомогу:

"Вибачте, товариші, що загорнув

помилково до чужого порога.

Мовляв, мир, та любов вам, та хліба на стіл,

Щоб злагода по дому ходила".

Ну а він навіть вухом у відповідь не повів-

Ніби так і годилося

Захитався

незабарвлена ​​підлога.

Я не грюкнув дверима, як колись

Тільки вікна відчинилися, коли я пішов,

І глянули мені в слід винно...