Вещий Олег - Владимир Высоцкий

Как ныне сбирается вещий Олег

Щита прибивать на ворота

Как вдруг подбегает к нему человек

И ну шепелявить чего — то Эх, князь, говорит, ни с того ни с сего

Ведь примешь ты смерть от коня своего.

Но только собрался идти он на «вы»

Отмщать неразумным хазарам

Как вдруг прибегают седые волхвы

К тому же разя перегаром.

И говорят ни с того ни с сего:

Что примет он смерть от коня своего.

Да кто ж вы такие, откуда взялись?!

Дружина взялась за нагайки

Напился, старик — так иди, похмелись,

И неча рассказывать байки.

И говорят ни с того, ни с сего:

Что примет он смерть от коня своего.

Ну в общем они не сносили голов:

Шутить не могите с князьями!

И долго дружина топтала волхвов

Своими гнедыми конями.

Иш, говорят, ни с того ни с сего,

Что примет он смерть от коня своего.

А вещий Олег свою линию гнул,

Да так, что никто и не пикнул!

Он только однажды волхвов помянул,

И то, саркастически хмыкнул.

Ну надо ж болтать ни с того ни с сего,

Что примет он смерть от коня своего.

А вот он, мой конь: на века опочил!

Один только череп остался

Олег преспокойно стопу возложил

И тут же, на месте, скончался.

Злая гадюка кусила его,

И принял он смерть от коня своего.

Каждый волхвов покарать норовит,

А нет бы послушаться, правда!

Олег бы послушал — ещё один щит

Прибил бы к вратам цареграда.

Они ведь сказали с того и с сего,

Что примет он смерть от коня своего.

Як нині збирається речей Олег

Щита прибивати на ворота

Як раптом підбігає до нього людина

І ну шепелявити чогось—то Ех, князю, каже, ні с того ні сього

Адже приймеш ти смерть від коня свого.

Але тільки зібрався йти він на «ви»

Помститися нерозумним хазарам

Як раптом вдаються сиві волхви

До того ж рази перегаром.

І говорять ні с того ні сього:

Що прийме він смерть від свого коня.

Так хто ж ви такі, звідки взялися?!

Дружина взялася за нагайки

Напився, старий — так іди, похмелись,

І нема розповідати байки.

І говорять ні с того, ні сього:

Що прийме він смерть від свого коня.

Ну в загальному вони не зносили голів:

Жартувати не можете з князями!

І довго дружина топтала волхвів

Своїми гнідими кіньми.

Бач, кажуть, ні с того ні сього,

Що прийме він смерть від свого коня.

А речовий Олег свою лінію гнув,

Так, так, що ніхто і не пікнув!

Він тільки одного разу волхвів пом'янув,

І то, саркастично хмикнув.

Ну треба ж балакати ні|того ні|сього,

Що прийме він смерть від свого коня.

А ось він, мій кінь: на віку спочив!

Один тільки череп залишився

Олег спокійнісінько стопу поклав

І тут ж, на місці, помер.

Зла гадюка кусила його,

І прийняв він смерть від коня свого.

Кожен волхвів покарати норовить,

А немає послухатися, правда!

Олег би послухав ще один щит

Прибив би до брами цареграда.

Вони ж сказали з того і сього,

Що прийме він смерть від свого коня.