Утро туманное, утро седое... - Владимир Высоцкий

Утро туманное, утро седое,

Нивы печальные, снегом покрытые,

Нехотя вспомнишь и время былое,

Вспомнишь и лица, давно позабытые.

Вспомнишь обильные страстные речи,

Взгляды, так жадно, так робко ловимые,

Первые встречи, последние встречи,

Тихого голоса звуки любимые.

Вспомнишь разлуку с улыбкою странной,

Многое вспомнишь родное далекое,

Слушая ропот колес непрестанный,

Глядя задумчиво в небо широкое.

Ранок туманний, ранок сивий,

Ниви сумні, снігом покриті,

Неохоче згадаєш і час минулий,

Згадаєш і особи, давно забуті.

Згадаєш рясні пристрасні промови,

Погляди, так жадібно, так несміливо ловимі,

Перші зустрічі, останні зустрічі,

Тихого голосу звуки кохані.

Згадаєш розлуку з усмішкою дивною,

Багато згадаєш рідне далеке,

Слухаючи ремствування коліс безперервний,

Дивлячись у небо широке.