Серебряные струны - Владимир Высоцкий

У меня гитара есть — расступитесь, стены!

Век свободы не видать из-за злой фортуны!

Перережьте горло мне, перережьте вены,

Только не порвите серебряные струны!

Я зароюсь в землю, сгину в одночасье.

Кто бы заступился за мой возраст юный?

Влезли ко мне в душу, рвут ее на части,

Только не порвите серебряные струны!

Но гитару унесли — с нею и свободу.

Упирался я, кричал: — Сволочи!

Паскуды!

Вы втопчите меня в грязь, бросьте меня в воду,

Только не порвите серебряные струны!

Что же это, братцы?

Не видать мне, что ли,

Ни денечков светлых, ни ночей безлунных?

Загубили душу мне, отобрали волю,

А теперь порвали серебряные струны!

У мене гітара є розступіться, стіни!

Вік свободи не бачити через злу фортуну!

Переріжте мені горло, переріжте вени,

Тільки не порвите срібні струни!

Я зараюся в землю, згину в одночас.

Хто би заступився за мій вік юний?

Влізли до мене в душу, рвуть її на частини,

Тільки не порвите срібні струни!

Але гітару забрали з нею і свободу.

Упирався я, кричав: — Сволочі!

Паскуди!

Ви втопчіте мене в бруд, киньте мене в воду,

Тільки не порвите срібні струни!

Що це, братці?

Не бачити мені, що,

Ні деньків світлих, ні ночів безмісячних?

Занапастили душу мені, відібрали волю,

А тепер порвали срібні струни!