Про «Жигули» - Владимир Высоцкий

Произошел необъяснимый катаклизм:

Я шел домой по тихой улице своей —

Глядь, мне навстречу нагло прет капитализм,

Звериный лик свой скрыв под маской Жигулей!

Я по подземным переходам не пойду:

Визг тормозов мне — как романс о трех рублях, —

За то ль я гиб и мерз в семнадцатом году,

Чтоб частный собственник глумился в Жигулях!

Он мне не друг и не родственник,

Он мне — заклятый враг, —

Очкастый частный собственник

В зеленых, серых, белых Жигулях!

Но ничего, я к старой тактике пришел:

Ушел в подполье — пусть ругают за прогул!

Сегодня ночью я три шины пропорол, —

Так полегчало — без снотворного уснул!

Дверь проломить — купил отбойный молоток,

Электродрель, — попробуй крышу пропили!

Не дам порочить наш совейский городок,

Где пиво варят золотое Жигули!

Он мне не друг и не родственник,

Он мне — заклятый враг, —

Очкастый частный собственник

В зеленых, серых, белых Жигулях!

Мне за грехи мои не будет ничего:

Я в психбольнице все права завоевал.

И я б их к стенке ставил через одного

И направлял на них груженый самосвал!

Но вскоре я машину сделаю свою —

Все части есть, — а от владения уволь:

Отполирую — и с разгону разобью

Ее под окнами отеля Метрополь.

Нет, что-то екнуло — ведь части-то свои!

-

Недосыпал, недоедал, пил только чай…

Все, — еду, еду регистрировать в ГАИ!..

Ах, черт!

— москвич меня забрызгал, негодяй!

Он мне не друг и не родственник,

Он мне — заклятый враг, —

Очкастый частный собственник

В зеленых, серых, белых москвичах!

Відбувся незрозумілий катаклізм:

Я йшов додому тихою вулицею своєю—

Дивись, мені назустріч нагло прет капіталізм,

Звірячий лик свій прихований під маскою Жигулів!

Я по підземним переходам не піду:

Вереск гальм мені — як романс про три карбованці,—

За то ль я гинув і мерз у сімнадцятому році,

Щоб приватний власник глумився в Жигулях!

Він мені не друг і не родич,

Він мені — заклятий ворог, —

Окулястий приватний власник

У зелених, сірих, білих Жигулях!

Але нічого, я до старої тактики прийшов:

Пішов у підпілля — нехай лають за прогул!

Сьогодні вночі я три шини пропорол, —

Так полегшало — без снодійного заснув!

Двері проломити — купив відбійний молоток,

Електродриль,— спробуй дах пропили!

Не дам ганьбити наше совейське містечко,

Де пиво варять золоте Жигулі!

Він мені не друг і не родич,

Він мені — заклятий ворог, —

Окулястий приватний власник

У зелених, сірих, білих Жигулях!

Мені за гріхи мої не буде нічого:

Я в психлікарні всі права завоював.

І я б х до стінки ставив через одного

І направляв на них навантажений самоскид!

Але незабаром я машину зроблю свою

Усі частини є, — а від володіння зволь:

Відполірую — і з розгону розіб'ю

Її під вікнами готелю Метрополь.

Ні, щось екнуло — адже частини свої!

-

Недосипав, недоїдав, пив тільки чай.

Все, — їжу, їду реєструвати в ДАІ!..

Ах, чорт!

— москвич мене забризкав, негіднику!

Він мені не друг і не родич,

Він мені — заклятий ворог, —

Окулястий приватний власник

У зелених, сірих, білих москвичах!