Про козла отпущения - Владимир Высоцкий

В заповеднике, вот в каком забыл,

Жил да был козел, роги длинные,

Хоть с волками жил — не по-волчьи выл,

Блеял песенки, да все козлиные.

И пощипывал он травку, и нагуливал бока,

Не услышать от него худого слова.

Толку было с него, правда, как с козла молока,

Но вреда, однако, тоже никакого.

Жил на выпасе, возле озерка,

Не вторгаясь в чужие владения.

Но заметили скромного козлика

И избрали в козлы отпущения.

Например, медведь, баламут и плут,

Обхамит кого-нибудь по-медвежьему,

Враз козла найдут, приведут и бьют,

По рогам ему, и промеж ему…

Не противился он, серенький, насилию со злом,

А сносил побои весело и гордо,

Сам медведь сказал: «Ребята, я горжусь козлом,

Героическая личность, козья морда!»

Берегли козла, как наследника.

Вышло даже в лесу запрещение

С территории заповедника

Отпускать козла отпущения.

А козел себе все скакал козлом,

В заповіднику, ось у якому забув,

Жив та був козел, роги довгі,

Хоч із вовками жив — не по-вовчі вив,

Блияв пісеньки, та всі козлині.

І пощипував він травку, і нагулював боки,

Не почути від нього поганого слова.

Толку було з нього, правда, як з козла молока,

Але шкоди, однак, теж ніякої.

Жив на випасі, біля озерка,

Не вторгаючись у чужі володіння.

Але помітили скромного козлика

І обрали в козли відпущення.

Наприклад, ведмідь, баламут і шахрай,

Обхамить когось по-ведмежому,

Враз козла знайдуть, приведуть і б'ють,

По рогах йому, і між ним…

Не противився він, сіренький, насильству зі злом,

А зносив побої весело і гордо,

Сам ведмідь сказав: «Хлопці, я пишаюся козлом,

Героїчна особистість, козяча морда!

Берегли козла, як спадкоємця.

Вийшла навіть у лісі заборона

З території заповідника

Відпускати цапа-відбувайла.

А козел собі все скакав козлом,