Покойник - Владимир Высоцкий

Едешь ли в поезде, в автомобиле,

Или гуляешь, хлебнувши винца,

При современном машинном обилье

Трудно по жизни пройти до конца.

Вот вам авария в Замоскворечье —

Трое везли хоронить одного.

Все, и шофер, получили увечья,

Только который в гробу — ничего.

Бабы по найму рыдали сквозь зубы,

Дьякон — и тот верхней ноты не брал,

Громко фальшивили медные трубы —

Только который в гробу не соврал.

Бывший начальник и тайный разбойник

В лоб лобызал и брезгливо плевал.

Все приложились, и только покойник

Так никого и не поцеловал.

Но грянул гром.

Ничего не попишешь,

Силам природы на речи плевать.

Все побежали под плиты и крыши,

Только покойник не стал убегать.

Что ему дождь!

От него не убудет.

Вот у живущих закалка не та.

Ну, а покойники — бывшие люди —

Смелые люди — и нам не чета.

Как ни спеши, тебя опережают.

Клейкий ярлык, как отметка на лбу,

А ничего тебе не угрожает,

Только когда ты в дубовом гробу.

Можно в отдельной, а можно и в общей —

Мертвых квартирный вопрос не берет.

Вот молодец, этот самый усопший,

Вовсе не требует лишних хлопот.

В царстве теней, в этом обществе строгом,

Нет ни опасностей, нет ни тревог.

Ну, а у вас?

Все мы ходим под богом.

Только которым в гробу — ничего.

Слышу кругом: он покойников славит!

Нет, я в обиде на нашу судьбу.

Всех нас когда-нибудь кто-то задавит,

За исключением тех, кто в гробу.

Їдеш або в поїзді, в автомобілі,

Або гуляєш, сьорбнувши винця,

При сучасній машинній рясні

Важко по життя пройти до кінця.

Ось вам аварія в Замоскворечье —

Троє везли ховати одного.

Всі, і шофер, отримали каліцтва,

Тільки який у труні — нічого.

Баби по найму ридали крізь зуби,

Диякон — і тот верхньої ноти не брав,

Гучно фальшивили мідні труби —

Тільки який у труні не збрехав.

Колишній начальник та таємний розбійник

Влоб лобизав і гидливо плював.

Усі приклалися, і тільки небіжчик

Так нікого і не поцілував.

Але гримнув грім.

Нічого не попишеш,

Силам природи на промові начхати.

Усі побігли під плити та дахи,

Тільки небіжчик не став тікати.

Що йому дощ!

Від нього не вбуде.

Ось у що живуть загартування не та.

Ну, а небіжчики — колишні люди —

Сміливі люди - і нам не подружжя.

Як не поспішай, тебе випереджають.

Клейкий ярлик, як позначка на лобі,

А нічого тобі не загрожує,

Тільки коли ти в дубовій труні.

Можна в окремою, а можна і в загальної —

Мертвих квартирне питання не бере.

Ось молодець, цей самий покійний,

Зовсім не вимагає зайвого клопоту.

У царстві тіней, в цьому суспільстві суворому,

Немає жодної небезпеки, немає жодної тривоги.

Ну, а у вас?

Усі ми ходимо під богом.

Тільки яким у труні — нічого.

Чую навколо: він покійників славить!

Ні, я в образі на нашу долю.

Усіх нас колись хтось задавить,

За винятком тих, хто в труні.