Письмо в деревню - Владимир Высоцкий

Не пиши мне про любовь - не поверю я.

Мне вот тут уже дела твои прошлые!

Слушай лучше: тут с лавсаном материя.

Если хочешь, - я куплю, вещь хорошая.

Водки я пока не пью, ну ни стопочки!

Экономлю и не ем даже супу я,

Потому что я куплю тебе кофточку,

Потому что я люблю тебя, глупая!

Был в балете: мужики девок лапают,

Девки все, как на подбор, в белых тапочках.

Вот пишу, а слезы душат и капают -

Не давай себя хватать, моя лапочка!

Наш бугай - один из первых на выставке,

А сперва кричали, будто бракованный!

Но очухались, и вот дали приз-таки.

Весь в медалях он лежит, запакованный.

Председателю скажи, - пусть избу мою

Кроет нынче же и пусть травку выкосит,

А не то я телок крыть не подумаю,

Рекордсмена портить мне?

Накось выкуси!

И пусть починит наш амбар, ведь не гнить зерну!

Будет Пашка приставать - с ним как с предателем!

С агрономом не гуляй, ноги выдерну!

Можешь раза два пройтись с председателем.

До свидания!

Я - в ГУМ за покупками.

ГУМ это - вроде наш амбар, но со стеклами.

Ты мне можешь надоесть с полушубками,

В сером платьице с узорами блеклыми!

Тут стоит культурный парк по-над речкою,

В нем гуляю и плюю только в урны я,

Но ты, конечно, не поймешь, там, за печкою,

Потому ты - темнота некультурная.

Не пиши мені про кохання – не повірю я.

Мені ось тут уже діла твої минулі!

Слухай краще: тут із лавсаном матерія.

Якщо хочеш, – я куплю, річ хороша.

Горілки я поки що не п'ю, ну ні стопочки!

Економлю і не їм навіть супу я,

Тому що я куплю тобі кофтинку,

Тому що я тебе люблю, дурна!

Був у балеті: мужики дівчат лапають,

Дівчата всі, як на підбір, у білих капцях.

Ось пишу, а сльози душать і капають

Не давай себе хапати, моя лапочка!

Наш бугай - один із перших на виставці,

А спершу кричали, наче бракований!

Але очухалися, і ось дали приз-таки.

Весь у медалях він лежить, запакований.

Голові скажи, - нехай хату мою

Кріє нині ж і нехай траву викосить,

А то я телиць крити не подумаю,

Рекордсмена псувати мені?

Накось викуси!

І нехай полагодить наш комору, адже не гнити зерну!

Пашка чіплятиметься - з ним як із зрадником!

З агрономом не гуляй, ноги висмикну!

Можеш рази два пройтися з головою.

До побачення!

Я – у ГУМ за покупками.

ГУМ це - наче наша комора, але зі склом.

Ти мені можеш набриднути з кожушками,

У сірій сукні з візерунками бляклими!

Тут стоїть культурний парк над річкою,

У ньому гуляю і плюю тільки в урни я,

Але ти, звичайно, не зрозумієш, там, за грубкою,

Тому ти – темрява некультурна.