Песня-сказка про дикого вепря - Владимир Высоцкий

В королевстве, где все тихо и складно,

Где ни войн, ни катаклизмов, ни бурь,

Появился дикий вепрь аграмадный,

То ли буйвол, то ли бык, то ли тур…

Там король страдал желудком и астмой,

Только кашлем сильный страх наводил,

А тем временем зверюга ужасный

Коих ел, а коих в лес уводил…

И король тотчас издал три декрета:

Зверя надо говорит одолеть, наконец,

Вот кто отчается на это, на это,

Тот принцессу поведет под венец…

А в отчаявшемся том государстве

Как войдешь, дык прямо наискосок

В бесшабашной жил тоске и гусарстве

Бывший лучший, но опальный стрелок.

На полу лежали люди и шкуры,

Пели песни, пили меды, и тут

Протрубили во дворе трубадуры,

Хвать стрелка, и во дворец волокут…

И король ему прокашлял: «Не буду

Я читать тебе моралей, юнец,

Ну, если завтра победишь чуду-юду,

То принцессу поведешь под венец».

А стрелок: «Да это что за награда?!

Мне бы выкатить портвейну бадью…

А принцессы мне и даром не надо —

Чуду-юду я и так победю…»

А король: «Возьмешь принцессу, и точка!!!

А не то тебя раз-два — и в тюрьму,

Ведь это все же королевская дочка!»…

А стрелок: «Ну, хоть убей, не возьму».

И пока король с ним так препирался,

Съел уже почти всех женщин и кур

И возле самого дворца ошивался

Этот самый то ли бык, то ли тур…

Делать нечего — портвейн он отспорил,

Чуду-юду уложил и убег…

Вот так принцессу с королем опозорил

Бывший лучший, но опальный стрелок

У королівстві, де все тихо і складно,

Де ні війн, ні катаклізмів, ні бур,

З'явився дикий вепр величезний,

Чи то буйвол, чи бик, чи тур…

Там король страждав на шлунок і астму,

Тільки кашлем сильний страх наводив,

А тим часом звірюга жахливий

Яких їв, а кого в ліс відводив...

І король відразу видав три декрети:

Звіра треба каже здолати, нарешті,

Ось хто зневіриться на це, на це,

Той принцесу поведе під вінець.

А в зневіреній тій державі

Як увійдеш, то прямо навскоси

У безшабашній жив тузі і гусарстві

Колишній кращий, але опальний стрілець.

На підлозі лежали люди і шкіри,

Співали пісні, пили меди, і тут

Протрубили у дворі трубадури,

Хвати стрілка, і во палац тягнуть...

І король йому прокашляв: «Не буду

Я читати тобі моралей, молодик,

Ну, якщо завтра переможеш диву-юду,

То принцесу поведеш під вінець».

А стрілець: «Так це що за нагорода?!

Мені викотити портвейну баддю...

А принцеси мені і дарем не треба—

Чуду-юду я і так переможу...»

А король: «Візьмеш принцесу, і точка!!!

А не то тебе раз-два — і в тюрму,

Адже це все-таки королівська донька!»…

А стрілець: «Ну, хоч убий, не візьму».

І поки король з ним так сперечався,

З'їв уже майже всіх жінок і кур

І біля самого палацу ошивався

Цей самий чи то бик, чи то тур…

Робити нічого - портвейн він відперечив,

Чуду-юду уклав і втік...

Ось так принцесу з королем зганьбив

Колишній найкращий, але опальний стрілець