Песня Рябого - Владимир Высоцкий

На реке ль, на озере —

Работал на бульдозере,

Весь в комбинезоне и в пыли, —

Вкалывал я до зари,

Считал, что черви — козыри,

Из грунта выколачивал рубли.

Не судьба меня манила,

И не золотая жила, —

А широкая моя кость

И природная моя злость.

Мне ты не подставь щеки:

Не ангелы мы — сплавщики, —

Недоступны заповеди нам…

Будь ты хоть мне бог Аллах,

Зато я знаю толк в стволах

И весело хожу по штабелям.

Не судьба меня манила,

И не золотая жила, —

А широкая моя кость

И природная моя злость.

На річці ль, на озері

Працював на бульдозері,

Весь у комбінезоні та в пилу,

Вколював я до зорі,

Вважав, що черви — козирі,

З ґрунту вибивав рублі.

Не доля мене манила,

І не золота жила,

А широка моя кістка

І природна моя злість.

Мені ти не підстави щоки:

Не ангели ми сплавники,

Недоступні нам заповіді.

Будь ти хоч мені бог Аллах,

Зате я розуміюся на стовбурах

І весело ходжу штабелями.

Не доля мене манила,

І не золота жила,

А широка моя кістка

І природна моя злість.