Песня певца у микрофона - Владимир Высоцкий

Я весь в свету, доступен всем глазам, —

Я приступил к привычной процедуре:

Я к микрофону встал как к образам…

Нет-нет, сегодня точно — к амбразуре.

И микрофону я не по нутру —

Да, голос мой любому опостылет, —

Уверен, если где-то я совру —

Он ложь мою безжалостно усилит.

Бьют лучи от рампы мне под ребра,

Светят фонари в лицо недобро,

И слепят с боков прожектора,

И — жара!.. Жара!.. Жара!

Сегодня я особенно хриплю,

Но изменить тональность не рискую, —

Ведь если я душою покривлю —

Он ни за что не выправит кривую.

Он, бестия, потоньше острия —

Слух безотказен, слышит фальшь до йоты, —

Ему плевать, что не в ударе я, —

Но пусть я верно выпеваю ноты!

Бьют лучи от рампы мне под ребра,

Светят фонари в лицо недобро,

И слепят с боков прожектора,

И — жара!.. Жара!.. Жара!

На шее гибкой этот микрофон

Своей змеиной головою вертит:

Лишь только замолчу — ужалит он, —

Я должен петь — до одури, до смерти.

Не шевелись, не двигайся, не смей!

Я видел жало — ты змея, я знаю!

И я — как будто заклинатель змей:

Я не пою — я кобру заклинаю!

Бьют лучи от рампы мне под ребра,

Светят фонари в лицо недобро,

И слепят с боков прожектора,

И — жара!.. Жара!.. Жара!

Прожорлив он, и с жадностью птенца

Он изо рта выхватывает звуки,

Он в лоб мне влепит девять грамм свинца, —

Рук не поднять — гитара вяжет руки!

Опять не будет этому конца!

Что есть мой микрофон — кто мне ответит?

Теперь он — как лампада у лица,

Но я не свят, и микрофон не светит.

Бьют лучи от рампы мне под ребра,

Светят фонари в лицо недобро,

И слепят с боков прожектора,

И — жара!.. Жара!

Мелодии мои попроще гамм,

Но лишь сбиваюсь с искреннего тона —

Мне сразу больно хлещет по щекам

Недвижимая тень от микрофона.

Я освещен, доступен всем глазам,

Чего мне ждать, затишья или бури?

Я к микрофону встал как к образам…

Нет-нет, сегодня точно — к амбразуре.

Бьют лучи от рампы мне под ребра,

Светят фонари в лицо недобро,

И слепят с боков прожектора,

И — жара!.. Жара!

Я весь у світу, доступний усім очам, —

Я приступив до звичної процедури:

Я до мікрофону встав як до образів…

Ні-ні, сьогодні точно — до амбразури.

І мікрофону я не по нутру —

Так, голос мій будь-якому опостилет, —

Упевнений, якщо десь я збрешу —

Він брехню мою безжально посилить.

Б'ють промені від рампи мені під ребра,

Світлять ліхтарі в обличчя недобре,

І сліплять з боків прожектора,

І — спека!.. Спека!.. Спека!

Сьогодні я особливо хриплю,

Але змінити тональність не ризику, —

Адже якщо я душою покривлю —

Він ні за що не виправить криву.

Він, бестія, тонший за вістря

Чутка безвідмовна, чує фальш до йоти, —

Йому начхати, що не в удару я, —

Але нехай я вірно виспівую ноти!

Б'ють промені від рампи мені під ребра,

Світлять ліхтарі в обличчя недобре,

І сліплять з боків прожектора,

І — спека!.. Спека!.. Спека!

На гнучкішому цей мікрофон

Своєю зміїною головою крутить:

Тільки-но замовчу,— вжалить він,—

Я повинен співати — до дурниці, до смерті.

Не ворушись, не рухайся, не смій!

Я бачив жало — ти змія, я знаю!

І я — ніби заклинач змій:

Я не спою — я кобру заклинаю!

Б'ють промені від рампи мені під ребра,

Світлять ліхтарі в обличчя недобре,

І сліплять з боків прожектора,

І — спека!.. Спека!.. Спека!

Ненажерливий він, і жадібністю пташеня

Він із рота вихоплює звуки,

Він в лоб мені вліпить дев'ять грам свинцю, —

Рук не підняти — гітара в'яже руки!

Знову не буде цього кінця!

Що є мій мікрофон - хто мені відповість?

Тепер він — як лампада у особи,

Але я не святий, і мікрофон не світить.

Б'ють промені від рампи мені під ребра,

Світлять ліхтарі в обличчя недобре,

І сліплять з боків прожектора,

І — спека!.. Спека!

Мелодії мої простіші за гам,

Але лише збиваюся зі щирого тону —

Мені одразу боляче хльосе по щоках

Нерухома тінь від мікрофона.

Я освітлений, доступний усім очам,

Чого мені чекати, затишшя чи бурі?

Я до мікрофону встав як до образів…

Ні-ні, сьогодні точно — до амбразури.

Б'ють промені від рампи мені під ребра,

Світлять ліхтарі в обличчя недобре,

І сліплять з боків прожектора,

І — спека!.. Спека!