Песня о вещем Олеге - Владимир Высоцкий

Как ныне сбирается вещий Олег

Щита прибивать на ворота,

Как вдруг подбегает к нему человек —

И ну шепелявить чего-то.

Эй, князь, — говорит ни с того ни с сего, —

Ведь примешь ты смерть от коня своего!

Но только собрался идти он на вы —

Отмщать неразумным хазарам,

Как вдруг прибежали седые волхвы,

К тому же разя перегаром, —

И говорят ни с того ни с сего,

Что примет он смерть от коня своего.

Да кто ж вы такие, откуда взялись?!-

Дружина взялась за нагайки, —

Напился, старик, — так иди похмелись,

И неча рассказывать байки

И говорить ни с того ни с сего,

Что примет он смерть от коня своего!

Ну, в общем, они не сносили голов, —

Шутить не могите с князьями!-

И долго дружина топтала волхвов

Своими гнедыми конями:

Ишь, говорят ни с того ни с сего,

Что примет он смерть от коня своего!

А вещий Олег свою линию гнул,

Да так, что никто и не пикнул, —

Он только однажды волхвов вспомянул,

И то — саркастически хмыкнул:

Ну надо ж — болтать ни с того ни с сего,

Что примет он смерть от коня своего!

А вот он, мой конь — на века опочил, —

Один только череп остался!..

Олег преспокойно стопу возложил —

И тут же на месте скончался:

Злая гадюка кусила его —

И принял он смерть от коня своего.

…Каждый волхвов покарать норовит, —

А нет бы — послушаться, правда?

Олег бы послушал — еще один щит

Прибил бы к вратам Цареграда.

Волхвы-то сказали с того и с сего,

Что примет он смерть от коня своего!

Як нині збирається речей Олег

Щита прибивати на ворота,

Як раптом підбігає до нього людина—

І ну шепелявити чогось.

Гей, князю,—каже ні с того ні с сього, —

Адже приймеш ти смерть від коня свого!

Але тільки зібрався йти він на ви —

Помститися нерозумним хазарам,

Як раптом прибігли сиві волхви,

До того ж разу перегаром,—

І говорять ні с того ні сього,

Що прийме він смерть від свого коня.

Так хто ж ви такі, звідки взялися?!-

Дружина взялася за нагайки, —

Напився, старий,— так іди похмелись,

І неча розповідати байки

І говорити ні с того ні сього,

Що прийме він смерть від свого коня!

Ну, загалом, вони не зносили голів,—

Жартувати не могіть з князями!-

І довго дружина топтала волхвів

Своїми гнідими кіньми:

Бач, кажуть ні|того ні|сього,

Що прийме він смерть від свого коня!

А речовий Олег свою лінію гнув,

Так так, що ніхто і не пікнув, —

Він тільки одного разу волхвів згадав,

І то — саркастично хмикнув:

Ну треба ж— балакати ні|того ні|сього,

Що прийме він смерть від свого коня!

А ось він, мій кінь — на століття спочив, —

Один тільки череп залишився!

Олег спокійнісінько стопу поклав —

І тут ж на місці помер:

Зла гадюка кусила його—

І прийняв він смерть від коня свого.

…Кожен волхвів покарати норовить, —

А немає ні — послухатися, правда?

Олег би послухав ще один щит

Прибив би до брами Цареграда.

Волхви-то сказали з того і сього,

Що прийме він смерть від свого коня!