Песня о сентиментальном боксере - Владимир Высоцкий

Удар, удар, еще удар, опять удар — и вот

Борис Будкеев (Краснодар) проводит апперкот.

Вот он прижал меня в углу, вот я едва ушел,

Вот — апперкот, я на полу, и мне нехорошо.

И думал Будкеев, мне челюсть кроша:

«И жить хорошо, и жизнь хороша!»

При счете «семь"я все лежу, рыдают землячки.

Встаю, ныряю, ухожу, и мне идут очки.

Неправда, будто бы к концу я силы берегу, —

Бить человека по лицу я с детства не могу.

Но думал Будкеев, мне ребра круша:

«И жить хорошо, и жизнь хороша!»

В трибунах свист, в трибунах вой: — Ату его, он трус!..-

Будкеев лезет в ближний бой, а я к канатам жмусь.

Но он пролез — он сибиряк, настырные они.

И я сказал ему : — Чудак!

Устал ведь, отдохни!

Но он не услышал, он думал, дыша,

Что жить хорошо и жизнь хороша.

А он все бьет — здоровый черт!

Я вижу — быть беде.

Ведь бокс — не драка, это спорт отважных и т. д.

Вот он ударил раз, два, три — и сам лишился сил.

Мне руку поднял рефери, которой я не бил.

Лежал он и думал: что жизнь хороша…

Кому — хороша, а кому — ни шиша.

Удар, удар, ще удар, знову удар - і ось

Борис Будкеєв (Краснодар) проводить аперкот.

Ось він притиснув мене в кутку, ось я ледве пішов,

Ось—аперкот, я на підлозі,і не погано.

І думав Будкеєв, мені щелепа крихта:

«І жити добре, і життя хороше!»

За рахунку «сім'я все лежу, ридають землячки.

Встаю, пірнаю, йду, і мені йдуть окуляри.

Неправда, ніби би до кінця я сили берегу, —

Бити людину по особі я з дитинства не можу.

Але думав Будкеєв, мені ребра круша:

«І жити добре, і життя хороше!»

У трибунах свист, у трибунах виття: — Ату його, він трус!..-

Будкеєв лізе в ближній бій, а я до канатів тиснуся.

Але він проліз — він сибіряк, настирливі вони.

І я сказав йому : — Дивак!

Адже втомився, відпочинь!

Але він не почув, він думав, дихаючи,

Що жити добре і життя хороше.

А він все б'є — здоровий чорт!

Я бачу бути біді.

Адже бокс - не бійка, це спорт відважних і т.д.

Ось він ударив раз, два, три і сам втратив сили.

Мені руку підняв рефері, якою я не бив.

Лежав він і думав: що життя гарне...

Кому — гарна, а кому — ніші.