Песня о двух красивых автомобилях - Владимир Высоцкий

Без запретов и следов,

Об асфальт сжигая шины,

Из кошмара городов

Рвутся за город машины,

И громоздкие, как танки,

«Форды», «линкольны», «cелены»,

Элегантные «мустанги»,

«Мерседесы», «cитроены».

Будто знают — игра стоит свеч,

Это будет как кровная месть городам!

Поскорей, только б свечи не сжечь,

Карбюратор, и что у них есть еще там.

И не видно полотна,

Лимузины, лимузины…

Среди них, как два пятна,

Две красивые машины,

Будто связанные тросом,

(А где тонко — там и рвется).

Акселераторам, подсосам

Больше дела не найдется.

Будто знают — игра стоит свеч,

Только б вырваться — выплатят все по счетам.

Ну, а может, он скажет ей речь

На клаксоне, и что у них есть еще там.

Это скопище машин

На тебя таит обиду.

Светло-серый лимузин!

Не теряй ее из виду!

Впереди — гляди — разъезд!

Больше риска, больше веры!

Опоздаешь!

Так и есть…

Ты промедлил, светло-серый!

Они знали — игра стоит свеч,

А теперь — что ж сигналить рекламным щитам?

Ну, а может гора ему с плеч

Иль с капота, и что у них есть еще там.

Нет, развилка как беда,

Стрелки врозь — и вот не здесь ты.

Неужели никогда

Не сближают нас разъезды?

Этот сходится, один,

И, врубив седьмую скорость,

Светло-серый лимузин

Позабыл нажать на тормоз.

Что ж, съезжаться, пустые мечты?

Или это есть кровная месть городам?

Покатились колеса, мосты

И сердца, или что у них есть еще там.

Без заборон та слідів,

Про асфальт спалюючи шини,

Із кошмару міст

Рвуться за місто машини,

І громіздкі, як танки,

"Форди", "лінкольни", "селени",

Елегантні «мустанги»,

«Мерседеси», «Сітроєни».

Ніби знають - гра стоїть свіч,

Це буде як кровна помста містам!

Швидше, тільки б свічки не спалити,

Карбюратор, і що у них є ще там.

І не видно полотна,

Лімузини, лімузини.

Серед них, як дві плями,

Дві гарні машини,

Неначе пов'язані тросом,

(А де тонко там і рветься).

Акселераторам, підсмоктувачам

Більше справи не знайдеться.

Ніби знають - гра стоїть свіч,

Тільки б вирватися — виплатять усі за рахунками.

Ну, а може, він скаже їй промову

На Клаксоні, і що у них є ще там.

Це збіговисько машин

На тебе таїть образу.

Світло-сірий лімузин!

Не втрачай її з виду!

Попереду - дивись - роз'їзд!

Більше ризику, більше віри!

Запізнишся!

Так і є…

Ти зволікав, світло-сірий!

Вони знали — гра стоїть свіч,

А тепер — що ж сигналити рекламним щитам?

Ну, а може гора йому з плечей

Або з капота, і що у них є ще там.

Ні, розвилка як біда,

Стрілки нарізно і ось не ти.

Невже ніколи

Чи не зближують нас роз'їзди?

Цей сходиться, один,

І, врубавши сьому швидкість,

Світло-сірий лімузин

Забув натиснути на гальмо.

Що ж, з'їжджатися, порожні мрії?

Чи це кровна помста містам?

Покотилися колеса, мости

І серця, або що в них є ще там.