Песня конченого человека - Владимир Высоцкий

Истома ящерицей ползает в костях,

И сердце с трезвой головой не на ножах,

И не захватывает дух на скоростях,

Не холодеет кровь на виражах.

И не прихватывает горло от любви,

И нервы больше не в натяжку, хочешь — рви,

Повисли нервы, как веревки от белья,

И не волнует, кто кого — он или я.

Припев:

Я на коне, толкни — я с коня,

Только «не», только «ни» у меня.

Не пью воды, чтоб стыли зубы, питьевой,

И ни событий, ни людей не тороплю,

Мой лук валяется со сгнившей тетивой,

Все стрелы сломаны, я ими печь топлю.

Не наступаю и не рвусь, а как-то так,

Не вдохновляет даже самый факт атак,

Сорви-голов не принимаю и корю

Про тех, кто в омут с головой, — не говорю.

Припев:

Я на коне, толкни — я с коня,

Только «не», только «ни» у меня.

И не хочу ни выяснять, ни изменять

И ни вязать и ни развязывать узлы.

Углы тупые можно и не огибать,

Ведь после острых — это не углы.

Любая нежность душу не разбередит,

И не внушит никто, и не разубедит.

А так как чужды всякой всячины мозги,

То ни предчувствия не жмут, ни сапоги.

Припев:

Я на коне, толкни — я с коня,

Только «не», только «ни» у меня.

Не ноют раны, да и шрамы не болят,

На них наложены стерильные бинты,

Не бесят больше, не свербят, не теребят,

Ни мысли, ни вопросы, ни мечты.

Не знаю, скульптор в рост ли, в профиль слепит ли,

Ни пули в лоб не удостоюсь, ни петли.

Я весь прозрачный, как раскрытое окно,

И неприметный, как льняное полотно.

Припев:

Толка нет: толкани — я с коня.

Только «не», только «ни» у меня.

Ни философский камень больше не ищу,

Ни корень жизни — ведь уже нашли женьшень.

Не напрягаюсь, не стремлюсь, не трепещу

И не пытаюсь поразить мишень.

Устал бороться с притяжением земли,

Лежу — так больше расстоянье до петли,

И сердце дергается, словно не во мне,

Пора туда, где только «ни» и только «не».

Припев:

Я на коне, толкни — я с коня,

Только «не», только «ни» у меня.

Істома ящіркою повзає в кістках,

І серце з тверезою головою не на ніжах,

І не захоплює дух на скоростях,

Не холодніє кров на виражах.

І не прихоплює горло від любові,

І нерви більше не в натяжку, хочеш — рви,

Повисли нерви, як мотузки від білизни,

І не хвилює, хто кого — він або я.

Приспів:

Я на коні, штовхні — я з коня,

Тільки «ні», тільки «ні» у мене.

Не п'ю води, щоб стилі зуби, питної,

І ні подій, ні людей не кваплю,

Мій лук валяється зі згнилою тятивою,

Всі стріли зламані, ними пекти топлю.

Не наступаю і не рвусь, а якось так,

Не надихає навіть сам факт атак,

Зірви-голів не приймаю і корю

Про тих, хто в мут з головою, — не говорю.

Приспів:

Я на коні, штовхні — я з коня,

Тільки «ні», тільки «ні» у мене.

І не хочу ні з'ясовувати, ні змінювати

І ні в'язати і ні розв'язувати вузли.

Кути тупі можна і не огинати,

Адже після гострих — це не кути.

Будь-яка ніжність душу не розбередить,

І не наведе ніхто, і не переконає.

А так як чужі всякої всячини мізки,

То ні передчуття не тиснуть, ні чоботи.

Приспів:

Я на коні, штовхні — я з коня,

Тільки «ні», тільки «ні» у мене.

Не¦ноють рани, та і шрами не болять,

На них накладені стерильні бинти,

Не бесять більше, не сверблять, не теребят,

Ні думки, ні питання, ні мрії.

Не знаю, скульптор у рості лі, у профіль сліпить лі,

Ні кулі в лоб не вдостоюся, ні петлі.

Я весь прозорий, як відкрите вікно,

І непримітний, як лляне полотно.

Приспів:

Штурху немає: штовхання — я з коня.

Тільки «ні», тільки «ні» у мене.

Ні філософський камінь більше не шукаю,

Ні корінь життя — адже вже знайшли женьшень.

Не напружуюся, не прагну, не тремчу

І не намагаюся вразити мішень.

Втомився боротися з притягненням землі,

Лежу так більшу відстань до петлі,

І серце сіпається, ніби не в мені,

Час туди, де тільки «ні» і тільки «ні».

Приспів:

Я на коні, штовхні — я з коня,

Тільки «ні», тільки «ні» у мене.