Песня акына - Владимир Высоцкий

Ни славы, и ни коровы,

Ни тяжкой короны земной —

Пошли мне, Господь, второго,

Чтоб вытянул петь со мной.

Прошу не любви ворованной,

Не милости на денек —

Пошли мне, Господь, второго,

Чтоб не был так одинок;

Чтоб было с кем пасоваться,

Аукаться через степь,

Для сердца — не для оваций, —

На два голоса спеть;

Чтоб кто-нибудь меня понял, —

Не часто, но хоть разок, —

И с раненых губ моих поднял

Царапнутый пулей рожок.

И пусть мой напарник певчий,

Забыв, что мы сила вдвоем,

Меня, побледнев от соперничества,

Прирежет за общим столом.

Прости ему — он до гроба

Одиночеством окружен.

Пошли ему, бог, второго —

Такого, как я и как он…

Ні слави, і ні корови,

Ні тяжкої корони земної —

Пішли мені, Господи, другого,

Щоб витяг співати зі мною.

Прошу не любові краденої,

Немилості на день—

Пішли мені, Господи, другого,

Щоб не був такий самотній;

Щоб було з|ким пасуватись,

Аукатися через степ,

Для серця — не для овацій, —

На два голоси заспівати;

Щоб хтось мене зрозумів, —

Не часто, але хоч разок, —

І з поранених губ моїх підняв

Подряпаний кулею ріжок.

І нехай мій напарник співчий,

Забувши, що ми сила вдвох,

Мене, збліднувши від суперництва,

Приріже за загальним столом.

Пробач йому — він до труни

Самотністю оточений.

Пішли йому, боже, другого—

Такого, як я і як він...