Пародия на плохой детектив (1967) - Владимир Высоцкий

Опасаясь контрразведки, избегая жизни светской,

Под английским псевдонимом «Мистер Джон Ланкастер Пек»,

Вечно в кожаных перчатках — чтоб не делать отпечатков, —

Жил в гостинице Советской несоветский человек.

Джон Ланкастер в одиночку, преимущественно ночью,

Щелкал носом, в нём был спрятан инфракрасный объектив, —

А потом в нормальном свете представало в черном цвете

То, что ценим мы и любим, чем гордится коллектив.

Клуб на улице Нагорной стал общественной уборной,

Наш родной Центральный рынок стал похож на грязный склад.

Искаженный микропленкой, ГУМ стал маленькой избенкой,

И уж вспомнить неприлично, чем предстал театр МХАТ.

Но работать без подручных — может, грустно, может — скучно.

Враг подумал, враг был дока, — написал фиктивный чек.

И где-то в дебрях ресторана гражданина Епифана

Сбил с пути и с панталыку несоветский человек.

Епифан казался жадным, хитрым, умным, плотоядным,

Меры в женщинах и в пиве он не знал и не хотел.

В общем, так: подручный Джона был находкой для шпиона.

Так случиться может с каждым, если пьян и мягкотел!

— Вот и первое заданье: в три пятнадцать возле бани,

Может, раньше, может, позже остановится такси.

Надо сесть, связать шофера, разыграть простого вора,

А потом про этот случай раструбят по «Би-Би-Си».

И еще!

Оденьтесь свеже, и на выставке в Манеже

К вам приблизится мужчина с чемоданом.

Скажет он:

— Не хотите ли черешни?

— Вы ответите: — Конечно!

-

Он вам даст батон с взрывчаткой — принесете мне батон.

А за это, друг мой пьяный, — говорил он Епифану, —

Будут деньги, дом в Чикаго, много женщин и машин… -

Враг не ведал, дурачина, — тот, кому все поручил он,

Был чекист, майор разведки и прекрасный семьянин.

Да, до этих штучек мастер этот самый Джон Ланкастер!..

Но жестоко просчитался пресловутый мистер Пек.

Обезврежен он, и даже он пострижен и посажен.

А в гостинице Советской поселился мирный грек.

Побоюючись контррозвідки, уникаючи життя світського,

Під англійським псевдонімом "Містер Джон Ланкастер Пек",

Вічно в шкіряних рукавичках — щоб не робити відбитків, —

Жив у готелі радянської нерадянської людини.

Джон Ланкастер в одиночку, переважно вночі,

Клацав носом, у ньому був захований інфрачервоний об'єктив,

А потім у нормальному світлі поставало в чорному кольорі

Те, що цінуємо ми і любимо, чим пишається колектив.

Клуб на вулиці Нагірній став громадською вбиральною,

Наш рідний Центральний ринок став схожим на брудний склад.

Спотворений мікроплівкою, ГУМ став маленькою хатинкою,

І вже згадати непристойно, чим став театр МХАТ.

Але працювати без підручних може, сумно, може нудно.

Ворог подумав, ворог був дока,— написав фіктивний чек.

І десь у ребрах ресторану громадянина Єпіфана

Збив з шляху і з панталіку нерадянська людина.

Єпіфан здавався жадібним, хитрим, розумним, м'ясоїдним,

Заходи в жінок і в пиві він не знав і не хотів.

Загалом, так: підручний Джона був знахідкою для шпигуна.

Так може статися з кожним, якщо п'яний і м'яккотіл!

— От і перше завдання: у три п'ятнадцять біля лазні,

Може, раніше, може, пізніше зупиниться таксі.

Треба сісти, зв'язати шофера, розіграти простого злодія,

А потім про цей випадок розтрубають по «Бі-Бі-Сі».

І ще!

Одягніться свіжіше, і на виставці в Манежі

До вас наблизиться чоловік з валізою.

Скаже він:

—Не хотіли черешні?

— Ви відповісте: — Звичайно!

-

Він вам дасть батон з вибухівкою принесете мені батон.

А за це, друже мій п'яний, — говорив він Епіфану, —

Будуть гроші, будинок в Чикаго, багато жінок і машин ... -

Ворог не знав, дурня, той, кому все доручив він,

Був чекіст, майор розвідки та прекрасний сім'янин.

Так, до цих штучок майстер цей самий Джон Ланкастер!

Але жорстоко прорахувався горезвісний містер Пек.

Знешкоджений він, і навіть він пострижений і посаджений.

А в готелі Радянської оселився мирний грек.