Памяти василия шукшина - Владимир Высоцкий

Еще ни холодов, ни льдин.

Земля тепла.

Красна калина.

А в землю лег еще один

На Новодевичьем мужчина.

«Должно быть, он примет не знал, —

Народец праздный суесловит, —

Смерть тех из нас всех прежде ловит,

Кто понарошку умирал.»

Коль так, Макарыч, — не спеши,

Спусти колки, ослабь зажимы,

Пересними, перепиши,

Переиграй — останься живым.

Но в слезы мужиков вгоняя,

Он пулю в животе понес,

Припал к земле, как верный пес.

А рядом куст калины рос,

Калина — красная такая…

Смерть самых лучших намечает

И дергает по одному.

Такой наш брат ушел во тьму…

Не буйствует и не скучает.

А был бы «Разин» в этот год.

Натура где — Онега, Нарочь?

Все печки-лавочки, Макарыч!

Такой твой парень не живет.

Вот после временной заминки,

Рок процедил через губу:

«Снять со скуластого табу

За то, что видел он в гробу

Все панихиды и поминки.

Того, с большой душою в теле

И с тяжким грузом на горбу,

Чтоб не испытывал судьбу,

Взять утром тепленьким с постели!»

И после непременной бани,

Чист перед богом и тверез,

Взял да и умер он всерьез,

Решительней, чем на экране.

Ще ні холодів, ні льдин.

Земля тепла.

Червона калина.

А в землю ліг ще один

На Новодівичому чоловік.

«Мабуть, він прийме не знав, —

Народець безглуздий марнословить, —

Смерть тих із нас усіх перш ловить,

Хто навмисне вмирав.»

Якщо так, Макаричу,— не поспішай,

Спусти колки, ослаб затискачі,

Пересними, перепиши,

Переграй - залишся живим.

Але сльози мужиків вганяючи,

Він кулю в животі поніс,

Припав до землі, як вірний пес.

А рядом кущ калини ріс,

Калина — червона така…

Смерть найкращих намічає

І смикає по одному.

Такий наш брат пішов у темряву...

Не буяє і не нудьгує.

А був би «Разін» у цей рік.

Натура де — Онега, Нароче?

Усі пічки-лавочки, Макаричу!

Такий твій хлопець не живе.

Ось після тимчасової затримки,

Рок процідив через губу:

«Зняти зі скулого табу

За те, що бачив він у труні

Усі панахиди та поминки.

Того, з великою душею в тілі

І з тяжким вантажем на горбу,

Щоб не випробовував долю,

Взяти вранці тепленьким з постелі!»

І після неодмінної лазні,

Чист перед богом і трез,

Взяв та і помер він серйозно,

Рішучіше, ніж на екрані.