Отгремели раскаты боёв - Владимир Высоцкий

Отгремели раскаты боев,

Зацветают ромашки во рвах.

Рано слушать еще соловьев.

Может, рано еще забывать?

Сколько теплых сказали мы слов

О погибших.

Слова — лишь слова.

Отгремели раскаты боев,

Не должны ничего забывать.

Сняв мундир, все равно ты солдат

— Сердце то же и красная кровь;

Раны веснами часто болят,

— Рано слушать еще соловьев.

Мы в огне закалялись боев,

В космос мы научились лететь,

Часто слушаем мы соловьев

— Все равно не должны забывать.

Помнить — это не только слова;

Память — сжать ее крепче в кулак!

Люди!

Мы не степная трава,

— Забывать не должны мы никак!

Помнить Курск и Орел, и Ростов

— Ничего не должны забывать.

«К испытаниям новым готов»,

— Не сказать должен ты — доказать.

Отгремели раскаты боев,

Зацветают ромашки во рвах.

Рано слушать еще соловьев,

Может, рано еще забывать?

Відгриміли гуркіт боїв,

Зацвітають ромашки в равах.

Рано слухати ще солов'їв.

Може, ще рано забувати?

Скільки теплих сказали ми слов

Про загиблих.

Слова - лише слова.

Відгриміли гуркіт боїв,

Не повинні нічого забувати.

Знявши мундир, все одно ти солдат

— Серце те ж і червона кров;

Рани веснами часто болять,

—Рано слухати ще солов'їв.

Ми у вогні загартовувалися боїв,

В космос ми навчилися летіти,

Часто слухаємо ми Соловйов

— Все одно не повинні забувати.

Пам'ятати — це не тільки слова;

Пам'ять—стиснути її міцніше в кулак!

Люди!

Ми не степова трава,

— Забувати не маємо ніяк!

Пам'ятати Курск і Орел, і Ростов

— Нічого не повинні забувати.

«До випробувань новим готовий»,

— Не сказати повинен ти — довести.

Відгриміли гуркіт боїв,

Зацвітають ромашки в равах.

Рано слухати ще солов'їв,

Може, ще рано забувати?