Она на двор-он со двора… - Владимир Высоцкий

Она на двор — он со двора, —

Такая уж любовь у них.

А он работает с утра,

Всегда с утра работает.

Ее и знать никто не знал,

А он считал пропащею,

А он носился и страдал

Идеею навязчивой:

Что, мол, у ней отец — полковником,

А у него — пожарником.

Он, в общем, ей не ровня был,

Но вел себя охальником.

Роман случился просто так,

Роман так странно начался:

Он предложил ей четвертак —

Она давай артачиться.

А черный дым все шел и шел,

А черный дым взвивался вверх…

И так им было хорошо —

Любить ее он клялся век!

А клены длинные росли —

Считались колокольнями,

А люди шли, а люди шли,

Путями шли окольными…

Какие странные дела

У нас в России лепятся!

А как она ему дала,

Расскажут — не поверится…

А после дела темного,

А после дела крупного

Искал места укромные,

Искал места уютные.

И если б наша власть была

Для нас для всех понятная,

То счастье б она нашла,

А нынче — жизнь проклятая!

Вона на двір — він з двору, —

Таке вже любов у них.

А він працює з ранку,

Завжди з ранку працює.

Її і знати ніхто не знав,

А він вважав пропащею,

А він носився і страждав

Ідеєю нав'язливою:

Що, мовляв, у ній батько — полковником,

А у його — пожежником.

Він, загалом, їй не був,

Але поводився охальником.

Роман трапився просто так,

Роман так дивно почався:

Він пропонував їй четвертак —

Вона давай артачитися.

А чорний дим все йшов і йшов,

А чорний дим здіймався вгору…

І так їм було добре —

Любити її він клявся вік!

А Клени довгі росли —

Вважалися дзвіницями,

А люди йшли, а люди йшли,

Шляхами йшли манівцями.

Які дивні справи

У нас у Росії ліпляться!

А як вона йому дала,

Розкажуть — не повіриться…

А після справи темної,

А після справи великої

Шукав місця затишні,

Шукав місця затишні.

І якщо б наша влада була

Для нас всім зрозуміла,

То щастя б вона знайшла,

А нині — життя прокляте!