Она была чиста… - Владимир Высоцкий

Было так, я любил и страдал.

Было так, я о ней лишь мечтал.

Я ее видел тайно во сне

Амазонкой на белом коне.

Что мне была вся мудрость скучных книг,

Когда к следам ее губами мог припасть я?

Что с вами было, королева грез моих?

Что с вами стало, мое призрачное счастье?

Что с вами было, королева грез моих?

Что с вами стало, мое призрачное счастье?

Наши души купались в весне.

Были головы были в огне.

И печаль с ней, и боль далеки,

И, казалось, не будет тоски.

Ну, а теперь хоть саван ей готовь,

Смеюсь сквозь слезы я и плачу без причины.

Ей вечным холодом и льдом сковало кровь

От страха жить и от предчувствия кончины.

Ей вечным холодом и льдом сковало кровь

От страха жить и от предчувствия кончины.

Понял я, больше песен не петь.

Понял я, больше снов не смотреть.

Дни тянулись с ней нитями лжи,

С нею были одни миражи.

Я жгу остатки праздничных одежд,

Я струны рву, освобождаясь от дурмана,

Мне не служить рабом у призрачных надежд,

Не поклоняться больше идолам обмана.

Мне не служить рабом у призрачных надежд,

Не поклоняться больше идолам обмана.

Було так, я любив і страждав.

Було так, я про неї лише мріяв.

Я ї бачив таємно у сні

Амазонкою на білому коні.

Що мені була вся мудрість нудних книг,

Коли до слідів її губами міг припасти я?

Що з вами було, королева мрій моїх?

Що з вами сталося, моє примарне щастя?

Що з вами було, королева мрій моїх?

Що з вами сталося, моє примарне щастя?

Наші душі купалися весною.

Були голови у вогні.

І печаль з ній, і біль далекі,

І, здавалося, не буде туги.

Ну, а тепер хоч саван їй готуй,

Сміюся крізь сльози я і плачу без причини.

Їй вічним холодом і льодом сковувало кров

Від страху жити і від передчуття смерті.

Їй вічним холодом і льодом сковувало кров

Від страху жити і від передчуття смерті.

Зрозумів я, більше пісень не співати.

Зрозумів я, більше снів не дивитись.

Дні тяглися з нитками брехні,

З нею були одні міражі.

Я дам залишки святкових одягів,

Я струни рву, звільняючись від дурману,

Мені не служити рабом у примарних надій,

Не поклонятися більше ідолам обману.

Мені не служити рабом у примарних надій,

Не поклонятися більше ідолам обману.