Марш аквалангистов - Владимир Высоцкий

Нас тянет на дно, как балласты,

Мы цепки, легки, как фаланги,

А ноги закованы в ласты,

А наши тела — в акваланги.

В пучину не просто полезли,

Сжимаем до судорог скулы,

Боимся кесонной болезни,

И, может, немного — акулы.

Замучила жажда, воды бы!..

Красиво здесь?

Все это сказки!

Здесь лишь пучеглазые рыбы

Глядят удивленно нам в маски.

Понять ли лежащим в постели?

Изведать ли ищущим брода?

Нам нужно добраться до цели,

Где третий наш — без кислорода.

Мы плачем, пускай мы мужчины,

Застрял он в пещере кораллов.

Как истинный рыцарь пучины,

Он умер с открытым забралом.

Пусть рок оказался живучей —

Он сделал что мог и что должен.

Победу отпраздновал случай.

Ну, что же, мы завтра продолжим!

Нас тягне на дно, як баласти,

Ми чіпки, легкі, як фаланги,

А ноги закуті в ласти,

А наші тіла — в акваланги.

У безодню не просто полізли,

Стискаємо до судом вилиці,

Боїмося кесонної хвороби,

І, може, трохи — акули.

Замучила спрага, води б!

Гарно тут?

Усе це казки!

Тут лише витрішкуваті риби

Дивляться здивовано нам у маски.

Зрозуміти що лежать у ліжку?

Звідати чи шукаючим броду?

Нам потрібно дістатися до мети,

Де третій наш без кисню.

Ми плачем, нехай ми чоловіки,

Застряг він у печері коралів.

Як істинний лицар безодні,

Він помер з відкритим забралом.

Нехай рок виявився живучим —

Він зробив що міг і що повинен.

Перемогу відсвяткував випадок.

Ну, що ж, ми завтра продовжимо!