Гимн шахтеров - Владимир Высоцкий

Не космос — метры грунта надо мной,

И в шахте на до праздничных процессий.

Но мы владеем тоже внеземной

И самою земною из профессий.

Любой из нас, ну, чем не чародей,

Из преисподней наверх уголь мечем.

Мы топливо отнимем у чертей,

Свои котлы топить им будет нечем.

Припев:

Взорвано, уложено, сколото

Черное надежное золото.

Да, сами мы, как дьяволы, в пыли.

Зато наш поезд не уйдет порожний.

Терзаем чрево матушки-Земли,

Но на земле теплее и надежней.

Вот вагонетки, душу веселя,

Проносятся, как в фильме о погонях.

И шуточку: «Даешь стране угля!»

Мы чувствуем на собственных ладонях.

Припев:

Взорвано, уложено, сколото

Черное надежное золото.

Да, мы бываем в крупном барыше,

Но роем глубже: голод — ненасытен.

Порой копаться в собственной душе

Мы забываем, роясь в антраците.

Воронками изрытые поля

Не позабудь и оглянись во гневе,

Но нас, благословенная Земля,

Прости за то, что роемся во чреве.

Припев:

Взорвано, уложено, сколото

Черное надежное золото.

Вгрызаясь в глубь веков хоть на виток

(То взрыв, то лязг — такое безгитарье!), —

Вот череп вскрыл отбойный молоток,

Задев кору большого полушарья.

Не бойся заблудиться в темноте

И захлебнуться пылью — не один ты!

Вперед и вниз!

Мы будем на щите —

Мы сами рыли эти лабиринты!

Припев:

Взорвано, уложено, сколото

Черное надежное золото.

Не космос — метри ґрунту наді мною,

І в шахті на до святкових процесій.

Але ми володіємо теж позаземною

І самою земною з професій.

Будь-який з нас, ну, чим не чарівник,

З пекла нагору вугілля мечем.

Ми паливо заберемо у чортів,

Свої котли топити їм буде нічим.

Приспів:

Висаджено, покладено, сколото

Чорне надійне золото.

Так, самі ми, як дияволи, в пилу.

Зате наш поїзд не піде порожній.

Терзаємо черево матінки-Землі,

Але на землі тепліше і надійніше.

Ось вагонетки, душу веселячи,

Проносяться, як у фільмі про погоні.

І жарт: «Даєш країні вугілля!»

Ми відчуваємо на власних долонях.

Приспів:

Висаджено, покладено, сколото

Чорне надійне золото.

Так, ми буваємо в великому бариші,

Але роєм глибше: голод — ненаситний.

Часом копатися у власній душі

Ми забуваємо, риючись в антрациті.

Вирвами пориті поля

Не забудь і оглянься в гніві,

Але нас, благословенна Земля,

Пробач за те, що риємося в череві.

Приспів:

Висаджено, покладено, сколото

Чорне надійне золото.

Вгризаючись у глибину віків хоч на виток

(То вибух, то лязг — таке безгітар'я!), —

Ось череп розкрив відбійний молоток,

Зачепивши кору великої півкулі.

Не бійся заблукати в темряві

І захлинутися пилом — не один ти!

Вперед і вниз!

Ми будемо на щиті —

Ми самі рили ці лабіринти!

Приспів:

Висаджено, покладено, сколото

Чорне надійне золото.