Этот день будет первым всегда и везде - Владимир Высоцкий

Этот день будет первым всегда и везде —

Пробил час, долгожданный серебряный час:

Мы ушли по весенней высокой воде,

Обещанием помнить и ждать заручась.

По горячим следам мореходов живых и экранных,

Что пробили нам курс через рифы, туманы и льды,

Мы под парусом белым идем с океаном на равных

Лишь в упряжке ветров, не терзая винтами воды.

Впереди — чудеса неземные!

А земле, чтобы ждать веселей,

Будем вечно мы слать позывные —

Эту вечную дань кораблей.

Говорят, будто парусам реквием спет,

Черный бриг за пиратство в музей заточен,

Бросил якорь в историю стройный корвет,

Многотрубные увальни вышли в почет.

Но весь род моряков — сколько есть — до седьмого колена

Будет помнить о тех, кто ходил на накале страстей.

И текла за кормой добела раскаленная пена,

И щадила судьба непутевых своих сыновей.

Впереди — чудеса неземные!

А земле, чтобы ждать веселей,

Будем честно мы слать позывные —

Эту вечную дань кораблей.

Материк безымянный не встретим вдали,

Островам не присвоим названьев своих —

Все открытые земли давно нарекли

Именами великих людей и святых.

Расхватали открытья — мы ложных иллюзий не строим, —

Но стекает вода с якорей, как живая вода.

Повезет — и тогда мы в себе эти земли откроем, —

И на берег сойдем — и останемся там навсегда.

Не смыкайте же век, рулевые, —

Вдруг расщедрится серая мгла —

На «Летучем Голландце» впервые

Запалят ради нас факела!

Впереди — чудеса неземные!

А земле, чтобы ждать веселей,

Будем честно мы слать позывные —

Эту вечную дань кораблей!

Цей день буде першим завжди і сюди —

Пробив годину, довгоочікувану срібну годину:

Ми пішли по весняній високій воді,

Обіцянням пам'ятати і чекати заручаючись.

По гарячих слідах мореплавців живих і екранних,

Що пробили нам курс через рифи, тумани та льди,

Ми під вітрилом білим йдемо з океаном на рівних

Лише в упряжці вітрів, не терзаючи гвинтами води.

Попереду — чудеса неземні!

А землі, щоб чекати веселіше,

Будемо вічно ми надсилати позивні

Цю вічну данину кораблів.

Кажуть, ніби вітрилам реквієм заспівано,

Чорний бриг за піратство в музей заточений,

Кинув якір в історію стрункий корвет,

Багатотрубні увальні вийшли в пошану.

Але весь рід моряків — скільки є — до сьомого коліна

Пам'ятатиме про тих, хто ходив на накалі пристрастей.

І текла за кормою добіла розпечена піна,

І щадила доля недолугих своїх синів.

Попереду — чудеса неземні!

А землі, щоб чекати веселіше,

Чесно ми будемо надсилати позивні—

Цю вічну данину кораблів.

Материк безіменний не зустрінемо вдалині,

Островам не привласним назвав своїх —

Всі відкриті землі давно назвали

Іменами великих людей і святих.

Розхопили відкриття — ми ложних ілюзій не будуємо, —

Але стікає вода з якорів, як жива вода.

Пощастить — і тоді ми в собі ці землі відкриємо, —

І на берег зійдемо — і станемо там назавжди.

Не змикайте ж століття, рульові,—

Раптом розщедриться сіра імла

На «Летючому Голландці» вперше

Запалять заради нас смолоскип!

Попереду — чудеса неземні!

А землі, щоб чекати веселіше,

Чесно ми будемо надсилати позивні—

Цю вічну данину кораблів!