Диалог у телевизора - Владимир Высоцкий

— Ой, Вань, гляди, какие клоуны.

Рот — хоть завязочки пришей…

Ой, до чего, Вань, размалеваны,

И голос — как у алкашей

А тот похож — нет, правда, Вань, —

На шурина — такая ж пьянь.

Ну нет, ты глянь, нет-нет, ты глянь, —

Я — вправду, Вань.

— Послушай, Зин, не трогай шурина:

Какой ни есть, а он — родня, —

Сама намазана, прокурена —

Гляди, дождешься у меня.

А чем болтать — взяла бы, Зин,

В антракт сгоняла в магазин…

Что, не пойдешь?

Ну, я — один, —

Подвинься, Зин.

— Ой, Вань, гляди, какие карлики.

В джерси одеты, не в шевьет, —

На нашей пятой швейной фабрике

Такое вряд ли кто пошьет.

А у тебя, ей-богу, Вань,

Ну все друзья — такая рвань

И пьют всегда в такую рань

Такую дрянь.

— Мои друзья — хоть не в Болонии,

Зато не тащат из семьи, —

А гадость пьют — из экономии:

Хоть поутру — да на свои.

А у тебя самой-то, Зин,

Приятель был с завода шин,

Так тот — вообще хлебал бензин, —

Ты вспомни, Зин.

— Ой, Вань, гляди-кось — попугайчики

Нет, я, ей-богу, закричу.

А это кто в короткой маечке?

Я, Вань, такую же хочу.

В конце квартала — правда, Вань, —

Ты мне такую же сваргань…

Ну что «отстань», всегда «отстань».

Обидно, Вань.

— Уж ты б, Зин, лучше помолчала бы —

Накрылась премия в квартал.

Кто мне писал на службу жалобы?

Не ты?

Да я же их читал.

К тому же эту майку, Зин,

Тебе напяль — позор один.

Тебе шитья пойдет аршин —

Где деньги, Зин?

— Ой, Вань, умру от акробатиков.

Гляди, как вертится, нахал.

Завцеха наш — товарищ Сатиков —

Недавно в клубе так скакал.

А ты придешь домой, Иван,

Поешь и сразу — на диван,

Иль, вон, кричишь, когда не пьян.

Ты что, Иван?

— Ты, Зин, на грубость нарываешься,

Все, Зин, обидеть норовишь.

Тут за день так накувыркаешься…

Придешь домой — там ты сидишь.

Ну, и меня, конечно, Зин,

Все время тянет в магазин, —

А там — друзья… Ведь я же, Зин,

Не пью один.

— Ого, однако же, гимнасточка.

Ой, что творит, хотя в летах.

У нас в кафе молочном "Ласточка"

Официантка может так.

А у тебя подруги, Зин,

Все вяжут шапочки для зим.

От ихних скучных образин

Дуреешь, Зин.

— Как, Вань?

А Лилька Федосеева,

Кассирша из ЦПКО.

Ты к ней все лез на новоселье...

Она так очень ничего.

А чем ругаться, лучше, Вань,

Поедем в отпуск в Еревань.

Ну, что "Отстань"?

Всегда "Отстань".

Обидно, Вань!

- Ой, Вань, дивись, які клоуни.

Рот - хоч зав'язочки приший...

Ой, до чого, Вань, розмальовані,

І голос – як у алкашів

А той схожий — ні, правда, Вань, —

На швагра — така ж п'яна.

Ну ні, ти глянь, ні-ні, ти глянь, -

Я справді, Вань.

— Послухай, Зін, не чіпай швагра:

Який не є, а він рідня,

Сама намазана, прокурена

Дивись, дочекаєшся в мене.

А чим говорити — взяла б, Зін,

В антракт зганяла в магазин.

Що, не підеш?

Ну, я один,

Посунься, Зін.

- Ой, Вань, дивись, які карлики.

У джерсі одягнені, не ворушить, —

На нашій п'ятій швейній фабриці

Таке навряд чи хтось пошиє.

А в тебе, їй-богу, Вань,

Ну всі друзі – така рвань

І п'ють завжди в таку рань

Таку погань.

- Мої друзі - хоч не в Болонії,

Зате не тягнуть із сім'ї, —

А гидоту п'ють — з економії:

Хоч ранком — та на свої.

А в тебе самої, Зін,

Приятель був із заводу шин,

Так той — взагалі сьорбав бензин, —

Ти згадай, Зін.

- Ой, Вань, дивись-кось - папужки

Ні, я, їй-богу, закричу.

А це хто у короткій маєчці?

Я, Вань, таку саму хочу.

Наприкінці кварталу - правда, Вань, -

Ти мені таку саму сваргань…

Ну що «відчепись», завжди «відчепись».

Прикро, Вань.

— Вже ти б, Зін, краще б помовчала.

Накрилася премія у квартал.

Хто мені писав на службу скарги?

Не ти?

Та я їх читав.

До того ж цю майку, Зін,

Тобі напяль — ганьба одна.

Тобі шиття піде аршин

Де гроші, Зін?

- Ой, Вань, помру від акробатиків.

Дивись, як крутиться, нахаба.

Завцеха наш — товариш Сатиков

Нещодавно у клубі так скакав.

А ти прийдеш додому, Іване,

Співаєш і відразу - на диван,

Іль, он кричиш, коли не п'яний.

Ти що, Іване?

— Ти, Зін, на грубість нариваєшся,

Все, Зін, образити норовиш.

Тут за день так перекидаєшся.

Прийдеш додому, там ти сидиш.

Ну, і мене, звичайно, Зін,

Весь час тягне до магазину,

А там — друзі... Я ж, Зін,

Чи не п'ю один.

— Ого, однак, гімнасточка.

Ой, що творить, хоч у літах.

У нас у кафе молочному "Ластівка"

Офіціантка може бути так.

А в тебе подруги, Зін,

Усі в'яжуть шапочки для зим.

Від їх нудних образів

Дуруєш, Зін.

- Як, Вань?

А Лілька Федосєєва,

Касирка із ЦПКО.

Ти до неї все ліз на новосілля...

Вона так нічого.

А чим лаятись, краще, Вань,

Поїдемо у відпустку до Єревані.

Ну, що "Відчепись"?

Завжди "Відчепись".

Прикро, Вань!