Баллада о вольных стрелках - Владимир Высоцкий

Если рыщут за твоею

Непокорной головой,

Чтоб петлей худую шею

Сделать более худой,

Нет надежнее приюта —

Скройся в лес, не пропадешь,

Если продан ты кому-то

С потрохами ни за грош.

Бедняки и бедолаги,

Презирая жизнь слуги,

И бездомные бродяги,

У кого одни долги, —

Все, кто загнан, неприкаян,

В этот вольный лес бегут,

Потому что здесь хозяин —

Славный парень Робин Гуд!

Здесь с полслова понимают,

Не боятся острых слов,

Здесь с почетом принимают

Оторви-сорвиголов.

И скрываются до срока

Даже рыцари в лесах:

Кто без страха и упрека —

Тот всегда не при деньгах.

Знают все оленьи тропы,

Словно линии руки,

В прошлом — слуги и холопы,

Ныне — вольные стрелки.

Здесь того, кто все теряет,

Защитят и сберегут:

По лесной стране гуляет

Славный парень Робин Гуд!

И живут да поживают,

Всем запретам вопреки,

И ничуть не унывают

Эти вольные стрелки.

Спят, укрывшись звездным небом,

Мох под ребра подложив.

Им, какой бы холод ни был,

Жив — и славно, если жив.

Но вздыхают от разлуки —

Где-то дом и клок земли —

Да поглаживают луки,

Чтоб в бою не подвели.

И стрелков не сыщешь лучших.

Что же завтра, где их ждут —

Скажет первый в мире лучник —

Славный парень Робин Гуд!

Якщо нишпорять за твоєю

Непокірною головою,

Щоб петлею худу шию

Зробити худший,

Немає надійнішого за притулок —

Сховайся в ліс, не пропадеш,

Якщо проданий ти комусь

З потрохами ні за грош.

Бідняки та бідолахи,

Нехтуючи життя слуги,

І бездомні бродяги,

У кого одні борги,—

Усі, хто загнаний, неприкаяний,

У цей вільний ліс біжать,

Бо тут господар —

Славний хлопець Робін Гуд!

Тут з півслова розуміють,

Не бояться гострих слів,

Тут із пошаною приймають

Відірви-зірвиголов.

І ховаються до строку

Навіть лицарі в лісах:

Хто без страху і докору —

Той завжди не при грошах.

Знають всі оленячі стежки,

Немов лінії руки,

Минулого — слуги і холопи,

Нині - вільні стрілки.

Тут того, хто все втрачає,

Захистять і збережуть:

Лісовою країною гуляє

Славний хлопець Робін Гуд!

І живуть та живуть,

Всім заборонам всупереч,

І нітрохи не¦журяться

Ці вільні стрілки.

Сплять, сховавшись зоряним небом,

Мох під ребра підклавши.

Їм, який би холод не був,

Живий—і славно, якщо живий.

Але зітхають від розлуки —

Десь будинок і клок землі —

Так погладжують луки,

Щоб у бою не підвели.

І стрільців не найдеш кращих.

Що завтра, де на них ждуть —

Скаже перший у світі лучник —

Славний хлопець Робін Гуд!