Баллада о ненависти - Владимир Высоцкий

Торопись, тощий гриф над страною кружит.

Лес, обитель свою по весне навести.

Слышишь, гулко земля под ногами дрожит,

Видишь, плотный туман над полями лежит.

Это росы вскипают от ненависти.

Ненависть в почках набухших томится,

Ненависть — в нас затаенно бурлит,

Ненависть потом сквозь кожу сочится,

Головы наши палит.

Погляди, что за рыжие пятна в реке,

Зло решило порядок в стране навести.

Рукоятки мечей холодеют в руке,

И отчаянье бьется, как птица в силке,

И заходится сердце от ненависти.

Ненависть юным уродует лица,

Ненависть просится из берегов,

Ненависть жаждет и хочет напиться

Черною кровью врагов.

Да, нас ненависть в плен захватила сейчас,

Но не злоба нас будет из плена вести,

Не слепая, не черная ненависть в нас,

Свежий ветер нам высушит слезы у глаз

Справедливой и подлинной ненависти.

Ненависть — ей переполнена чаша,

Ненависть требует выхода, ждет.

Но благородная ненависть наша

Рядом с любовью живет.

Поспішайте, худий гриф над країною кружляє.

Ліс, обитель свою весною навести.

Чуєш, гулко земля під ногами тремтить,

Бачиш, густий туман над полями лежить.

Це роси закипають від ненависті.

Ненависть у нирках набряклих нудиться,

Ненависть — у нас приховано вирує,

Ненависть потім крізь шкіру сочиться,

Голови наші палить.

Подивись, що за руді плями в ріці,

Зло вирішило порядок у країні навести.

Рукоятки мечів холодніють у руці,

І відчай б'ється, як птах у силі,

І заходить серце від ненависті.

Ненависть юним спотворює особи,

Ненависть проситься з берегів,

Ненависть прагне і хоче напитися

Чорною кров'ю ворогів.

Так, нас ненависть у полон захопила зараз,

Але не злість нас буде з полону вести,

Не сліпа, не чорна ненависть у нас,

Свіжий вітер нам висушить сльози у очей

Справедливої ​​та справжньої ненависті.

Ненависть - їй переповнена чаша,

Ненависть вимагає виходу, чекає.

Але благородна ненависть наша

Поряд із любов'ю живе.