Женщина-осень - Владимир Асмолов

Женщина-осень,

Печальная очень,

В глазах у тебя

Молчаливый вопрос.

Тебе я нежданно

Негаданно вовсе

Букет из цветов

Запоздалых принес,

Сегодня принес.

Женщина-осень,

Печальная очень,

Скажи, почему

Ты не гонишь меня,

Того, кто когда-то

Так легко тебя бросил,

На чью-то чужую

Весну променял,

Тебя променял.

Женщина-осень,

Печальная очень,

Я знаю, что мнЯ знаю, что мнЯ знаю, что мнЯ знаю, что мнЯ знаю, что мнЯ знаю,

что мнЯ знаю, что мнЯ знаю, что мне

Оправдания нет.

Меня по дорогам

Нелегкая носит

Так долго, как будТак долго, как будТак долго, как будТак долго,

как будТак долго, как будТак долго, как будТак долго, как будТак долго,

как будто

Мне тысяча лет,

Мне тысяча лет.

Женщина-осень,

Печальная очень,

Жінка-осінь,

Сумна дуже,

В очах у тебе

Мовчазне питання.

Тобі я несподівано

Негадано зовсім

Букет із квітів

Запізнілих приніс,

Сьогодні приніс.

Жінка-осінь,

Сумна дуже,

Скажи чому

Ти не женеш мене,

Того, хто колись

Так легко тебе покинув,

На чиюсь чужу

Весну проміняв,

Тебе проміняв.

Жінка-осінь,

Сумна дуже,

Я знаю, що знаю, що знаю, що знаю, що знаю, що знаю,

що мені знаю, що мені знаю, що мені

Виправдання немає.

Мене по дорогах

Нелегка носить

Так довго, як буд Так довго, як буд Так довго, як буд Так довго,

як буд Так довго, як буд Так довго, як буд Так довго, як буд Так довго,

ніби

Мені тисяча років,

Мені тисячі років.

Жінка-осінь,

Сумна дуже,