Бессонница - Владимир Асмолов

Архангельская конница

Затмила небеса.

Бессонница, бессонница —

Хоть выколи глаза!

И я свою бессонницу,

Как лошадь в поводу,

По вымершему городу

Выгуливать веду.

Поверь, мне так не хочется

С тревогою в груди

Бродить с моей бессонницей

По Млечному пути.

Но что же тут поделаешь,

Когда не спится ей,

Бесплодной и бессмысленной

Бессоннице моей.

Кто-то где-то богу молится,

Кто-то где-то дрянью колется,

Кто-то где-то пьяный ломится

В чью-то дверь в ночи.

Только нам с моей бессонницей

Ничего уже не хочется,

В потолок уставим очи

И молчим.

Любовница постылая,

Бессонница моя,

Не муза белокрылая,

А так — галиматья.

Как в одиночной камере

В плену пустых ночей

Лежу в объятьях каменной

Любовницы моей.

Кормлю ее таблетками,

Пою хмельным вином,

Но лишь ночами редкими

Я забываюсь сном.

И снится мне околица

Далекого села,

Где первая бессонница

В постель ко мне легла.

Архангельська кіннота

Затьмарила небеса.

Безсоння, безсоння —

Хоч виколи очі!

І я своє безсоння,

Як кінь у приводу,

По вимерлому місту

Вигулювати веду.

Повір, мені так не хочеться

З тривогою в грудях

Бродити з моїм безсонням

По Чумацькому шляху.

Але що тут поробиш,

Коли не спиться їй,

Безплідною і безглуздою

Безсоння моєї.

Хтось десь богу молиться,

Хтось десь погано колеться,

Хтось десь п'яний ломиться

Чиїсь двері вночі.

Тільки нам із моїм безсонням

Нічого вже не хочеться,

У стелю вставимо очі

І мовчимо.

Коханка охолола,

Безсоння моє,

Не муза білокрила,

А так — нісенітниці.

Як в одиночній камері

У полоні порожніх ночей

Лежу в обіймах кам'яної

Коханки моєї.

Годую її таблетками,

Співаю хмільним вином,

Але тільки ночами рідкісними

Я забуваю сном.

І сниться мені околиця

Далекого села,

Де перше безсоння

У ліжко до мене лягла.