Поезд любви - Владимир Асмолов

Вот и все — ты уже не моя.

Мне ясна эта сцена немая.

Ты уходишь, не уходя,

Ты обнимаешь, не обнимая.

И все что вижу я, все, что знаю я —

Болью сердце мое обжигает.

Поле нашей Любви обживает

Воронье твоего вранья!

Больно все знать,

Знать и молчать,

Не подавая виду.

Останови,

Поезд любви,

Останови,

Я выйду.

На душе неземная боль,

И такая вековая усталость,

Только встать и уйти мне осталось

Почему ж остаюсь я с тобой?

Потому что меня все еще пьянят,

Эти волосы, эти духи, это платье,

Поцелуев фальшивых яд И удушье фальшивых объятий

Твоих.

Ось і всі — ти вже не моя.

Мені ясна ця сцена німа.

Ти йдеш, не йдучи,

Ти обіймаєш, не обіймаючи.

І все, що бачу я, все, що знаю я —

Болю серце моє обпалює.

Поле нашого Кохання обживає

Вороння твоєї брехні!

Боляче все знати,

Знати і мовчати,

Не подаючи виду.

Зупини,

Поїзд кохання,

Зупини,

Я вийду.

На душі неземний біль,

І така вікова втома,

Тільки встати і піти мені залишилося

Чому ж залишаюся я з тобою?

Тому що мене все ще п'янять,

Це волосся, ці парфуми, це плаття,

Поцілунків фальшивих отрут

Твоїх.