Я себя не узнаю - Владимир Асмолов

Жил я в мире черно-белом

Серым волком на снегу,

Но меня ты так умело

Подстрелила набегу.

В разноцветный мир как в омут

Окунула ты меня.

И как пес к тебе и к дому

Я с того привязан дня!

А я себя не узнаю,

А я ревную и люблю.

А я — не то в Аду,

Не то в Раю!

Синеглазая Царевна

Ты мне даришь мир цветной.

Так безропотно, смиренно

Разделяя все со мной.

А ведь знаешь между прочим,

Что попутать может бес:

Ведь чем ты Серого не потчуй —

Все равно он смотрит в лес!

А я себя не узнаю,

А я ревную и люблю.

А я — не то в Аду,

Не то в Раю!

Жив я у світі чорно-білому

Сірим вовком на снігу,

Але мене ти так уміло

Підстрелила набігу.

У різнобарвний світ як у вир

Занурила ти мене.

І як пес до тебе і додому

Я з того прив'язаний дня!

А я себе не впізнаю,

А я ревну і люблю.

А я — не то в Пекло,

Не то в Раю!

Синьоока Царівна

Ти мені даруєш світ кольоровий.

Так покірно, смиренно

Розділяючи все зі мною.

А бо знаєш між іншим,

Що сплутати може біс:

Адже чим ти Сірого не частуй —

Все одно він дивиться в ліс!

А я себе не впізнаю,

А я ревну і люблю.

А я — не то в Пекло,

Не то в Раю!