В степи - Владимир Асмолов

Снится мне иногда,

Что вечерней порой

Я иду в никуда

По тропинке степной.

Я шагаю в поля,

Обо всём позабыв,

Напевает земля

Свой вечерний мотив.

Невидимка-сверчок,

Начинай, подпою,

Звонкий твой говорок

Я, как песни, люблю.

Я иду наугад

С соломинкой в зубах,

Как прекрасен закат

В украинских степях.

В степи бескрайней,

На зорьке ранней

Вновь потеряюсь я,

Как в юности.

Жизнь непутёвая моя,

Лишь об одном просил бы я —

Пускай любимая моя

Меня простит.

Жизнь непутёвая моя,

Лишь об одном просил бы я —

Пускай любимая моя

Меня простит.

В степи бескрайней,

На зорьке ранней

Вновь потеряюсь я,

Как в юности.

Жизнь непутёвая моя,

Лишь об одном просил бы я —

Пускай любимая моя

Меня простит.

Жизнь непутёвая моя,

Лишь об одном просил бы я —

Пускай любимая моя

Меня простит.

Пускай любимая моя

Меня простит.

Сниться мені іноді,

Що ввечері

Я іду в нікуди

По стежці степовій.

Я крокую в поля,

Про все забувши,

Співає земля

Свій вечірній мотив.

Невидимка-цвіркун,

Починай, підспівую,

Дзвінкий твій говорок

Я як пісні люблю.

Я йду навмання

З соломинкою в зубах,

Який прекрасний захід сонця

В українських степах.

У степу безкрайній,

На зірці ранній

Знов загублюся я,

Як у молодості.

Життя недолуге моє,

Лише про одному просив би я —

Нехай моя кохана

Мене вибачить.

Життя недолуге моє,

Лише про одному просив би я —

Нехай моя кохана

Мене вибачить.

У степу безкрайній,

На зірці ранній

Знов загублюся я,

Як у молодості.

Життя недолуге моє,

Лише про одному просив би я —

Нехай моя кохана

Мене вибачить.

Життя недолуге моє,

Лише про одному просив би я —

Нехай моя кохана

Мене вибачить.

Нехай моя кохана

Мене вибачить.