Неловкое признание - Владимир Асмолов

Я знаю, расстаемся мы напрасно,

Я знаю, что любовь еще жива.

Мне ясно все, мне лишь одно не ясно,

Как отыскать мне нужные слова.

Как объяснить, что все мои ошибки,

Все глупости и выходки мои,

Все это — ожидание улыбки,

Неловкое признание в любви.

Я знаю, расстаемся мы напрасно

И оба удивляемся тому.

Я потому, что знаю все прекрасно,

А вы — не понимая, почему.

Как объяснить, что все мои ошибки,

Все глупости и выходки мои,

Все это — ожидание улыбки,

Неловкое признание в любви.

Я знаю, расстаемся мы напрасно,

И вас никто не сможет так любить.

И лишь словами старого романса

Сумею я наверно объяснить,

Вам объяснить, что все мои ошибки,

Все глупости и выходки мои,

Все это — ожидание улыбки,

Неловкое признание в любви.

Я знаю, розлучаємося ми даремно,

Я знаю, що кохання ще живе.

Мені ясно все, мені лише одне не ясно,

Як знайти мені необхідні слова.

Як пояснити, що всі мої помилки,

Всі дурості і витівки мої,

Все це — очікування посмішки,

Незручне визнання в любові.

Я знаю, розлучаємося ми даремно

І обидва дивуємось тому.

Я потому, що знаю все чудово,

А ви — не розуміючи, чому.

Як пояснити, що всі мої помилки,

Всі дурості і витівки мої,

Все це — очікування посмішки,

Незручне визнання в любові.

Я знаю, розлучаємося ми даремно,

І вас ніхто не зможе так любити.

І лише словами старого романсу

Зумію я напевно пояснити,

Вам пояснити, що всі мої помилки,

Всі дурості і витівки мої,

Все це — очікування посмішки,

Незручне визнання в любові.