Расставаясь, она говорила - Валентина Пономарёва

Расставаясь, она говорила:

«Не забудь ты меня на чужбине,

Одного лишь тебя я любила,

И любовь берегла как святыню.

Одному лишь тебе говорила я О любви бесконечные речи.

Лишь тебе одному позволяла я Целовать свои смуглые плечи.

Для тебя одного не страшусь я Покраснеть перед миром суровым.

Для тебя одного лишь солгу я И слезой, и улыбкой, и словом".

Розлучаючись, вона казала:

«Не забудь ти мене на чужині,

Одного лише тебе я любила,

І любов берегла як святиню.

Одному лише тобі говорила я про любов нескінченні мови.

Лише тобі одному дозволяла я Цілувати свої смагляві плечі.

Тобі одного не страшусь я Почервоніти перед світом суворим.

Для тебе одного лише збрешу я І сльозою, і усмішкою, і словом».