Мы странно встретились - Валентина Пономарёва

Ты помнишь ли тот взгляд красноречивый,

Который мне любовь твою открыл?

Он в будущем мне был залог счастливый,

Он душу мне огнем воспламенил.

В тот светлый миг одной улыбкой смела

Надежду поселить в твоей груди…

Какую власть я над тобой имела!

Я помню всё… Но ты, — ты помнишь ли?

Ты помнишь ли минуты ликованья,

Когда для нас так быстро дни неслись?

Когда ты ждал в любви моей признанья

И верным быть уста твои клялись?

Ты мне внимал, довольный, восхищенный,

В очах твоих горел огонь любви.

Каких мне жертв не нес ты упоенный?

Я помню всё… Но ты, — ты помнишь ли?

Ты помнишь ли, когда в уединенье

Я столько раз с заботою немой

Тебя ждала, завидя в отдаленье;

Как билась грудь от радости живой?

Ты помнишь ли, как в робости невольной

Тебе кольцо я отдала с руки?

Как счастьем я твоим была довольна?

Я помню всё… Но ты, — ты помнишь ли?

Ты помнишь ли, вечерними часами

Как в песнях мне страсть выразить умел?

Ты помнишь ли ночь, яркую звездами?

Ты помнишь ли, как ты в восторге млел?

Я слёзы лью, о прошлом грудь тоскует,

Но хладен ты и сердцем уж вдали!

Тебя тех дней блаженство не чарует,

Я помню всё… Но ты, — ты помнишь ли?

Ти пам'ятаєш чи той погляд красномовний,

Який мені любов твою відкрив?

Він в майбутньому мені була застава щаслива,

Він душу мені вогнем спалахнув.

У ту світлу мить однією посмішкою смілива

Надію поселити у твоїх грудях…

Яку владу я над тобою мала!

Я пам'ятаю все... Але ти, — ти пам'ятаєш?

Ти пам'ятаєш чи хвилини тріумфування,

Коли для нас так швидко дні мчали?

Коли ти чекав у любові мого зізнання

І вірним бути уста твої клялися?

Ти мені слухав, задоволений, захоплений,

В очах твоїх горів вогонь кохання.

Яких мені жертв не нес ти задоволений?

Я пам'ятаю все... Але ти, — ти пам'ятаєш?

Ти пам'ятаєш чи, коли на самоту

Я стільки разів з турботою німий

Тебе чекала, побачивши у віддаленні;

Як билися груди від радості живої?

Ти пам'ятаєш ли, як у роботи мимовільної

Тобі кільце я віддала з руки?

Як щастям я твоїм була задоволена?

Я пам'ятаю все... Але ти, — ти пам'ятаєш?

Ти пам'ятаєш, вечірнім годинником

Як у піснях мені пристрасть висловити вмів?

Ти пам'ятаєш чи ніч, яскраву зірками?

Ти пам'ятаєш, як ти в захваті млів?

Я сльози ллю, про минуле груди тужить,

Але хладний ти і серцем вже вдалині!

Тебе тих днів блаженство не чарує,

Я пам'ятаю все... Але ти, — ти пам'ятаєш?