А напоследок я скажу - Валентина Пономарёва

А напоследок я скажу...

А напоследок я скажу...

Прощай, любить не обязуйся!

С ума схожу иль восхожу к высокой степени безумства.

Как ты любил, ты пригубил погибели...

Не в этом дело!

Как ты любил, ты погубил,

Но погубил так неумело...

Так напоследок я скажу...

Работу малую висок еще вершит, но пали руки

И стайкою наискосок уходят запахи и звуки.

А напоследок я скажу...

Прощай, любить не обязуйся!

С ума схожу иль восхожу

К высокой степени безумства.

Так напоследок я скажу...

А насамкінець я скажу...

А насамкінець я скажу...

Прощавай, любити не зобов'язуйся!

З розуму божеволію або сходжу до високого ступеня безумства.

Як ти любив, ти занапастив смерті...

Не в цьому справа!

Як ти любив, ти занапастив,

Але занапастив так невміло...

Так насамкінець я скажу...

Роботу малу скроню ще вершить, але впали руки

І зграйкою навскіски йдуть запахи та звуки.

А насамкінець я скажу...

Прощавай, любити не зобов'язуйся!

З розуму схожу иль сходжу

До високого ступеня безумства.

Так насамкінець я скажу...