Мы только знакомы - Валентина Пономарёва

Спокойно и просто я встретился с Вами,

В душе зажила уже старая рана.

Но пропасть разрыва легла между нами:

Мы только знакомы.

Как странно…

Как странно это: совсем ведь недавно

Была наша близость безмерна, безгранна,

А ныне, ах, ныне былому неравно:

Мы только знакомы.

Как странно…

Завязка ведь — сказка.

Развязка — страданье.

Но думать всё время о нём неустанно

Не стоит, быть может.

Зачем?

До свиданья.

Мы только знакомы.

Как странно…

Спокійно і просто я зустрівся з Вами,

В душі загоїлася вже стара рана.

Але прірва розриву лягла між нами:

Ми тільки знайомі.

Як дивно…

Як дивно це: зовсім недавно

Була наша близькість безмірна, безмежна,

А нині, ах, нині колишньому нерівно:

Ми тільки знайомі.

Як дивно…

Адже зав'язка — казка.

Розв'язка - страждання.

Але думати весь час про нього невпинно

Не варто, можливо.

Навіщо?

До побачення.

Ми тільки знайомі.

Як дивно…