Когда в предчувствии разлуки - Валентина Пономарёва

Когда в предчувствии разлуки

Мне нежно голос Ваш звучал,

Когда, смеясь, я Ваши руки

В своих руках отогревал,

Когда дорога светлой далью

Меня манила из глуши,

Я Вашей тайною печалью

Гордился в глубине души.

Перед непризнанной любовью

Я весел был в прощальный час.

Но, Боже мой, с какою болью

Тогда очнулся я без Вас.

Какими тягостными снами

Вы мой нарушили покой.

Все недосказанное Вами

И недослушанное мной.

Коли в передчутті розлуки

Мені ніжно голос Ваш звучав,

Коли, сміючись, я Ваші руки

У своїх руках відігрівав,

Коли дорога світлою далечінь

Мене манила з глушині,

Я Вашим таємним сумом

Пишався в глибині душі.

Перед невизнаним коханням

Я весел був у прощальну годину.

Але, Боже мій, з яким болем

Тоді прокинувся я без Вас.

Якими тяжкими снами

Ви мій порушили спокій.

Все недомовлене Вами

І недослухане мною.