Старый мальчик - Вадим Курылёв

Что стало с тобой: твои губы черны,

И взгляд безответно уносится в небо.

И тень на лице от давней войны,

Где, кроме тебя, никто больше не был.

Красивые сны убегающих в даль,

Колеса стучат безобразные ритмы.

Ни снега, ни света, ни тьмы, ни дождя,

Лишь ветер поет свои странные рифмы.

По серому небу скользит твоя тень,

И мне по земле за тобой не угнаться,

Эй, старый мальчик, зачем ты здесь,

Может быть, что-то должно начаться, должно начаться.

По мокрому полю, молча вдвоем,

Сняв башмаки, чтоб земля не проснулась.

С тобой, словно в детстве, мы тихо идем,

Туда, где небо с землею сомкнулось.

И черные губы, беззубый рот

Шепчут неслышно, но я понимаю,

Мой старый мальчик, иди вперед, Дальше я не провожаю.

По серому небу скользит твоя тень,

И мне по земле за тобой не угнаться,

Эй, старый мальчик, зачем ты здесь,

Может быть, что-то должно начаться, должно начаться.

Що сталося з тобою: твої губи чорні,

І погляд невідповідно виноситься в небо.

І тінь на особі від давньої війни,

Де, крім тебе, ніхто більше не був.

Гарні сни ті, що тікають в далечінь,

Колеса стукають потворні ритми.

Ні снігу, ні світла, ні тьми, ні дощу,

Лише вітер співає свої дивні рими.

По сірому небу ковзає твоя тінь,

І мені по землі за тобою не угнатися,

Гей, старий хлопче, навіщо ти, тут,

Можливо, щось має початися, має початися.

По мокрому полю, мовчки удвох,

Знявши черевики, щоб земля не прокинулася.

З тобою, немов у дитинстві, ми тихо йдемо,

Туди, де небо із землею зімкнулося.

І чорні губи, беззубий рот

Шепчуть нечутно, але я розумію,

Мій старий хлопчик, йди вперед, Далі я не проводжу.

По сірому небу ковзає твоя тінь,

І мені по землі за тобою не угнатися,

Гей, старий хлопче, навіщо ти, тут,

Можливо, щось має початися, має початися.