Свеча на ветру - Вадим Курылёв, Электропартизаны

Память, белая ночь, — отрекись от меня.

Я устал в белизне твоей тихой утробы

Рисовать чёрный профиль медных голов

И любить то, что жить никогда не смогло бы.

Отпусти меня в мир,

Мне так тесно внутри!

Светом чёрной звезды пропаду в океане,

Мне тонуть или плыть — знает ветер дальних скитаний.

А пока мне гореть, как свеча на ветру

На высокой волне у неба на грани…

А пока мне гореть, как свеча на ветру

На высокой волне…

Черно-белые крылья, неоконченный сон

В земляничных полях бессмертным утеха.

То, что наши сердца отслужили своё, —

Для последней любви не большая помеха.

Отпусти меня в мир,

Мне так тесно внутри!

Светом чёрной звезды пропаду в океане,

Мне тонуть или плыть — знает ветер дальних скитаний.

А пока мне гореть, как свече на ветру

На высокой волне у неба на грани.

А пока мне гореть, как свеча на ветру

На высокой волне…

Пам'ять, біла ніч,— відрікся від мене.

Я втомився в білизні твоєї тихої утроби

Малювати чорний профіль мідних голів

І любити те, що жити ніколи не змогло.

Відпусти мене в світ,

Мені так тісно всередині!

Світлом чорної зірки пропаду в океані,

Мені тонути чи плисти — знає вітер далеких поневірянь.

А поки мені горіти, як свічка на вітрі

На високій хвилі у неба на грані...

А поки мені горіти, як свічка на вітрі

На високій хвилі…

Чорно-білі крила, незакінчений сон

У суничних полях безсмертним втіхи.

Те, що наші серця відслужили своє, —

Для останнього кохання не велика перешкода.

Відпусти мене в світ,

Мені так тісно всередині!

Світлом чорної зірки пропаду в океані,

Мені тонути чи плисти — знає вітер далеких поневірянь.

А поки мені горіти, як свічки на вітрі

На високої хвилі у неба на межі.

А поки мені горіти, як свічка на вітрі

На високій хвилі…