Мой поезд - Вадим Курылёв

Я сплю в поездах, целуя стальную нить

За пыльным стеклом я вижу твои глаза

Желанье любить осталось так далеко

И едут туда встречные поезда

Впивая в себя в километры ночных дорог

Пытаясь поверить в то, что я здесь живу

Снова и снова делаю все не так

Путая, что во сне и что наяву

Проснувшись ночью на пол-пути

И поняв, что ждет с утра

Выйти в холодный тамбур

И повернуть стоп-кран

И меж двух городов-огней

Опаленный со всех сторон

Мой поезд ждет

Охраняя мой сон

В сердце моем пусто до тошноты

И не залить вином эту пустоту

Облик последний уходит в белую ночь

Словно стою на разведенном мосту

Где-то вдали рвется стальная нить

Страшно не верить в то, что любил вчера

И так легко забывать лица друзей

Трудно понять, что уже пора…

Я сплю в поїздах, цілуючи сталеву нитку

За пиловим склом я бачу твої очі

Бажання любити залишилося так далеко

І їдуть туди зустрічні потяги

Впиваючи в себе в кілометри нічних доріг

Намагаючись повірити в те, що я тут живу

Знову і знов роблю все не так

Плутаючи, що у сні і що наяву

Прокинувшись вночі на півдорозі

І розумівши, що чекає з ранку

Вийти в холодний тамбур

І повернути стоп-кран

І між двох міст-вогнів

Обпалений зі всіх сторін

Мій поїзд чекає

Охороняючи мій сон

У серці моєму порожньо до нудоти

І не залити вином цю порожнечу

Зовнішність останній йде в білу ніч

Наче стою на розведеному мості

Десь вдалині рветься сталева нитка

Страшно не вірити в те, що любив учора

І так легко забувати обличчя друзів

Важко зрозуміти, що вже час.