Мужчина и женщина - Вадим Байков, Лолита

Когда на звёздном небе тает лунный свет,

На свете этом ничего прекрасней нет,

Чем тот союз, что освещён на небесах,

Чем эта радость ожидания в глазах.

И словно звёзды загораются сердца,

И клятвы вместе быть до самого конца.

Но век звезды порою мал, и вот опять

Кому-то жизнь приходится менять.

Припев:

Мужчина и женщина — две жизни, два полюса.

Мужчина и женщина сойдутся, расходятся.

Игра бесконечная, где выхода нет.

Любви быстротечной и жизни секрет.

Когда спускается на город тишина,

Он одинок ещё, она ещё одна.

Дано им счастье и несчастье в тот же миг,

Страх одиночества однажды их настиг.

Обиды мелкие судьбе наперекор

Они пытаются запомнить до сих пор.

Но лунный свет едва заглянет в их глаза,

Как до утра сойдутся полюса.

Припев:

Мужчина и женщина — две жизни, два полюса.

Мужчина и женщина сойдутся, расходятся.

Игра бесконечная, где выхода нет.

Любви быстротечной и жизни секрет.

Коли на зоряному небі тане місячне світло,

На світі цьому нічого прекраснішого немає,

Чим той союз, що освітлений на небесах,

Чим ця радість очікування в очах.

І ніби зірки спалахують серця,

І клятви разом бути до самого кінця.

Але вік зірки часом малий, і ось знову

Комусь життя доводиться міняти.

Приспів:

Чоловік і жінка — два життя, два полюси.

Чоловік і жінка зійдуться, розходяться.

Гра нескінченна, де виходу нема.

Любові швидкоплинного та життя секрет.

Коли спускається на місто тиша,

Він одинок ще, вона ще одна.

Дане їм щастя і нещастя в ту ж мить,

Страх самотності одного разу їх наздогнав.

Образи дрібні долі всупереч

Вони намагаються запам'ятати досі.

Але місячне світло ледь зазирне в їх очі,

Як до ранку зійдуться полюси.

Приспів:

Чоловік і жінка — два життя, два полюси.

Чоловік і жінка зійдуться, розходяться.

Гра нескінченна, де виходу нема.

Любові швидкоплинного та життя секрет.