На Ордынке - Вадим Байков

Я тебя провожаю по улицам длинным.

Мы кружим по бульварам, как в зале старинном —

Каждый раз выбирая дорогу длиннее

Потому, что расстаться трудней и труднее.

Припев:

На Ордынке, на Ордынке, где фасады по старинке

Щурят маленькие окна на плафоны фонарей.

На Ордынке, на Ордынке, ты растаяла, как в дымке,

Мне оставив только эхо растревоженных дверей.

Я тебя вспоминаю, на улицах длинных,

Где с тобою кружили под серебряным ливнем.

В этом медленном танце доверясь друг другу —

Мы две птицы, летящие с севера к югу.

Припев:

На Ордынке, на Ордынке, где фасады по старинке

Щурят маленькие окна на плафоны фонарей.

На Ордынке, на Ордынке, ты растаяла, как в дымке,

Мне оставив только эхо растревоженных дверей.

На Ордынке, на Ордынке, где фасады по старинке

Щурят маленькие окна на плафоны фонарей.

На Ордынке, на Ордынке, ты растаяла, как в дымке,

Мне оставив только эхо растревоженных дверей.

Я тебе проводжу по вулицях довгим.

Ми кружляємо по бульварах, як у залі старовинному

Щоразу вибираючи дорогу довше

Тому що розлучитися важче і важче.

Приспів:

На Ординці, на Ординці, де фасади по старому

Щурять маленькі вікна на плафони ліхтарів.

На Ординці, на Ординці, ти розтанула, як у димку,

Мені залишивши тільки луну розтривожених дверей.

Я тебе згадую, на вулицях довгих,

Де з тобою кружляли під срібною зливою.

У цьому повільному танці довіряючись один одному

Ми два птахи, що летять з півночі на південь.

Приспів:

На Ординці, на Ординці, де фасади по старому

Щурять маленькі вікна на плафони ліхтарів.

На Ординці, на Ординці, ти розтанула, як у димку,

Мені залишивши тільки луну розтривожених дверей.

На Ординці, на Ординці, де фасади по старому

Щурять маленькі вікна на плафони ліхтарів.

На Ординці, на Ординці, ти розтанула, як у димку,

Мені залишивши тільки луну розтривожених дверей.