Лунная тропа - Вадим Байков

Ночь щекой прижалась к окнам,

Но в её мечтах высоких

Вновь плывёт луна печальна и легка.

Ты тихо смотришь на огонь,

Но ты где-то далеко.

Мне не знакомы эти берега.

Лунная тропа на тёмных волнах.

Лунная тропа тебя уводит

В мир, где нет и не должно быть места для меня,

Где только лишний я.

Я коснуться губ твоих бы мог,

Но ты безумно далеко,

И одиноко мне с тобой, прости.

И мне до боли жалко,

Что мне твоих, русалка,

Снов в твоём подводном царстве не найти.

Ніч щокою притулилася до вікон,

Але в її мріях високих

Знову пливе місяць сумний і легкий.

Ти тихо дивишся на вогонь,

Але ти десь далеко.

Мені не знайомі ці береги.

Місячна стежка на темних хвилях.

Місячна стежка тебе веде

У світ, де немає і не повинно бути місця для мене,

Де тільки я зайвий.

Я торкнутися губ твоїх би міг,

Але ти шалено далеко,

І самотно мені з тобою, вибач.

І мені до болю шкода,

Що мені твоїх, русалка,

Снів у твоєму підводному царстві не знайти.