Ты пахнешь болью... - ЦеРН

Ты пахнешь болью, в твоих глазах испуг раненой птицы.

И твои руки, как ветки, ты пахнешь больницей:

Салфетками, белыми халатами, какими-то лекарствами,

Препаратами, спиртом и ватой.

Там лечат от невидимой болезни,

Но ты всё также пахнешь болью

Значит лечение бесполезно,

Под лестницей согнувшись в три погибели

Многоточие стигмат на локтевом сгибе

Теперь засни, не сейчас, но уже скоро

Пусть этой ночью тебе приснятся море и горе

В дали костры, а не больничные пижамы

Запах духов медсестры Снежаны вдыхаешь жадно

Играем в одиночек, играем в близких

Судьбы выложены белыми дорогами на компакт дисках

Мы в зоне риска, в зоне дождливой погоды

Ты пахнешь болью, брат, но это запах Свободы

Твои хрупкие руки, они как ветки.

Тебе привет от пацанов и от соседки-Светки

Тебе привет от листьев за окном, они опали,

Но разве ты не видел то, как они танцевали.

Тебе привет от капель дождя и от Антоши.

Тот у кого ты покупал всё это, помнишь?

Один не в силах, я помогу тебе собрать разбросанные камни,

Цветы на столе, теперь пора мне.

Тебе нужен покой, а то прогонят.

Завтра обещали снег, ты меня не правильно понял.

Я заскочу еще на днях, может что-то нужно, друг,

Кроме той просьбы, с этим в городе туго.

Я оставлю приоткрытым окно, у тебя душно.

На счет 20-тки той не парься, я прощаю, по старой дружбе.

А клялся, то что на лечение.

Совсем заврался.

Ты пахнешь болью, друг, не прощаемся

Мы не прощаемся

В пустой палате было тихо и немного страшно.

Стены окрашены зеленым, окна нараспашку,

Занавеска сорвана наполовину, кровать заправлена.

Над раковиной маркером надпись: «Вода отравлена».

Кто-то этой ночью подумал, что умеет летать.

Вспомнил родных и близких, встал, заправил кровать.

Люди в погонах спорили о чем-то, смотрели вверх.

В палате также запах боли — снаружи смех

Ти пахнеш болем, у твоїх очах переляк пораненого птаха.

І твої руки, як гілки, ти пахнеш лікарнею:

Серветками, білими халатами, якимись ліками,

Препаратами, спиртом та ватою.

Там лікують від невидимої хвороби,

Але ти все також пахнеш болем

Значить лікування марно,

Під сходами зігнувшись у три смерті

Багатокрапка стигмат на ліктьовому згині

Тепер засни, не зараз, але вже скоро

Нехай цієї ночі тобі насниться море і горе

Вдалині багаття, а не лікарняні піжами

Запах парфумів медсестри Сніжани вдихаєш жадібно

Граємо в одиночку, граємо в близьких

Долі викладені білими дорогами на компакт дисках

Ми в зоні ризику, зоні дощової погоди

Ти пахнеш болем, брате, але це запах Свободи

Твої тендітні руки, вони як гілки.

Тобі привіт від пацанів і від сусідки-Світки

Тобі привіт від листя за вікном, вони опали,

Але хіба ти не бачив те, як вони танцювали.

Тобі привіт від крапель дощу і від Антоші.

Той у кого ти купував все це, пам'ятаєш?

Один не в силах, я допоможу тобі зібрати розкидане каміння,

Квіти на столі, тепер настав час мені.

Тобі потрібен спокій, а то проженуть.

Завтра обіцяли сніг, ти мене не правильно зрозумів.

Я заскочу ще днями, може щось потрібно, друже,

Крім того прохання, з цим у місті туго.

Я залишу прочиненим вікно, у тебе душно.

На рахунок 20-тки тієї не парься, я прощаю, за старою дружбою.

А клявся, то що на лікування.

Зовсім забрехався.

Ти пахнеш болем, друже, не прощаємося

Ми не прощаємось

У порожній палаті було тихо і трохи страшно.

Стіни пофарбовані зеленим, вікна навстіж,

Фіранка зірвана наполовину, ліжко заправлене.

Над раковиною маркером напис: «Вода отруєна».

Хтось цієї ночі подумав, що вміє літати.

Згадав рідних і близьких, підвівся, заправив ліжко.

Люди в погонах сперечалися про щось, дивилися вгору.

У палаті також запах болю - зовні сміх