Призрак - ЦеРН

Разве может бестелесное скучать по кому-то,

Или не спать в любое время суток,

Преследовать тебя, где бы ты ни была,

Тихим шепотом пугать того кто был после меня: уходи…

В замочной скважине свет — верный признак,

Что дома нет ни кого, теперь вас двое: ты и призрак.

Испуганная голосом, до боли знакомым,

Моим дыханием, но меня нету рядом.

За окнами в ночи, рыча моторами, как на повторе

Мчались в неизвестность такси…

Надпись — два новых сообщения, на тусклом мониторе,

И мне казалось — я все простил.

Я разговаривал с тобою белыми стихами,

Пели птицы, казалось, потом стихали,

Но после нашей странной близости

Я чувствовал себя чужим в объятиях любимой женщины… Я призрак…

Каждый раз, когда ты держишь наше фото, тонкими, красивыми пальцами,

Лишь чувствуй меня рядом и помни, что.

Я твой ангел хранитель — меня не надо бояться.

Каждый раз, когда ты держишь наше фото, тонкими, красивыми пальцами,

Лишь чувствуй меня рядом и помни, что.

Я твой ангел хранитель — меня не надо бояться.

Что может быть прекраснее, ответь мне,

Любви после любви, любви после жизни, после смерти?

Дрожащими, холодными ладонями…

Пока я рядом, знай, тебя ни кто не тронет!

В полумраке, в пламени свеч,

Ты мое прошлое, вечно моя беспечность…

Та, что хранила корабли мои, печаль,

Но я не чувствую тот запах сигарет твоих и вкуса чая.

Все что я помню — это ту тишину…

Молчи… фатальные, условные рефлексы…

Твои глаза напоминали белую луну,

Плывущую по краю неба на рассвете…

Знакомый голос до боли — всего лишь запись,

А лишь призрак, всего лишь память,

Всего лишь горечь на губах и эхо мая,

Тот кого ты раз за разом предаешь, чужих обнимая…

Каждый раз, когда ты держишь наше фото, тонкими, красивыми пальцами,

Лишь чувствуй меня рядом и помни, что.

Я твой ангел хранитель — меня не надо бояться.

Каждый раз, когда ты держишь наше фото, тонкими, красивыми пальцами,

Лишь чувствуй меня рядом и помни, что.

Я твой ангел хранитель — меня не надо бояться.

Это как есть с кем спать, но просыпаться не с кем,

На дне колодца нету света, но есть живое сердце,

И пусть я лишь ментальная проекция,

Это потерь закрыта дверь… Не веришь мне?

Себе верь!

Так быстро научились вы лгать и лицемерить…

Даже в ад дороги вымощены благими намерениями,

Нас окружают лишь тупые суеверия,

Они как яд… Пусть я рядом в зеркале,

Ты увидишь только себя…

Каждый раз, когда ты держишь наше фото, тонкими, красивыми пальцами,

Лишь чувствуй меня рядом и помни, что.

Я твой ангел хранитель — меня не надо бояться.

Каждый раз, когда ты держишь наше фото, тонкими, красивыми пальцами,

Лишь чувствуй меня рядом и помни, что.

Я твой ангел хранитель — меня не надо бояться.

Хіба може безтілесне сумувати за комусь,

Або не спати в будь-який час доби,

Переслідувати тебе, де би ти не була,

Тихим шепотом лякати того, хто був після мене: йди...

В замочній свердловині світло — вірна ознака,

Що вдома немає жодного, тепер вас двоє: ти і привид.

Злякана голосом, до більш знайомим,

Моїм диханням, але мене нема поруч.

За вікнами в ночі, гарчачи моторами, як на повторі

Мчали в невідомість таксі...

Напис — два нових повідомлення, на тьмяному моніторі,

І мені здавалося, я все пробачив.

Я розмовляв з тобою білими віршами,

Співали птахи, здавалося, потім стихали,

Але після нашої дивної близькості

Я відчував себе чужим в обіймах коханої жінки… Я примара…

Щоразу, коли ти тримаєш наше фото, тонкими, красивими пальцями,

Лише відчувай мене поряд і пам'ятай, що.

Я твій ангел охоронець мене не треба боятися.

Щоразу, коли ти тримаєш наше фото, тонкими, красивими пальцями,

Лише відчувай мене поряд і пам'ятай, що.

Я твій ангел охоронець мене не треба боятися.

Що може бути прекрасніше, відповідай мені,

Кохання після кохання, кохання після життя, після смерті?

Тремтячими, холодними долонями.

Поки я поруч, знай, тебе ніхто не зачепить!

У напівтемряві, у полум'я свічок,

Ти моє минуле, вічно моя безтурботність…

Та, що берегла мої кораблі, сум,

Але я не відчуваю той запах сигарет твоїх і смаку чаю.

Все що я пам'ятаю — це ту тишу...

Мовчи… фатальні, умовні рефлекси…

Твої очі нагадували білий місяць,

Пливучу по краю неба на світанку…

Знайомий голос до болі — лише запис,

А лише примара, лише пам'ять,

Лише гіркота на губах і луна травня,

Того кого ти раз за разом зраджуєш, чужих обіймаючи…

Щоразу, коли ти тримаєш наше фото, тонкими, красивими пальцями,

Лише відчувай мене поряд і пам'ятай, що.

Я твій ангел охоронець мене не треба боятися.

Щоразу, коли ти тримаєш наше фото, тонкими, красивими пальцями,

Лише відчувай мене поряд і пам'ятай, що.

Я твій ангел охоронець мене не треба боятися.

Це як з ким спати, але прокидатися не з ким,

На дні колодязя немає світла, але є живе серце,

І нехай я лиш ментальна проекція,

Це втрата зачинених дверей… Не віриш мені?

Собі вір!

Так швидко навчилися ви брехати і лицемірити.

Навіть у ад дороги вимощені добрими намірами,

Нас оточують лише тупі забобони,

Вони як отрута… Нехай я поруч у дзеркалі,

Ти побачиш тільки себе...

Щоразу, коли ти тримаєш наше фото, тонкими, красивими пальцями,

Лише відчувай мене поряд і пам'ятай, що.

Я твій ангел охоронець мене не треба боятися.

Щоразу, коли ти тримаєш наше фото, тонкими, красивими пальцями,

Лише відчувай мене поряд і пам'ятай, що.

Я твій ангел охоронець мене не треба боятися.