Грустный ангел - ЦеРН

Пускай реки печали несут воду в океаны грусти.

Я навсегда останусь здесь, в одном и том же русле.

Пусть эта боль не отпустит,

Былое путает сознание.

Но я останусь навсегда зачарованным твоим дыханием.

Так полыхают дни.

Он был рожден, чтоб научить тебя страдать

И сделать счастливой.

Ты не сможешь меня забыть,

Ты ненавидеть меня будешь

И сквозь слезы любить

На берегу сидел мой грустный ангел,

Уткнув лицо в колени,

Ступни в горячем песке,

Крылья в морской пене.

Закрыв глаза ладонями,

Твой тихо стонет.

Небо уже не манит,

В море заката тонет.

Пора уйти.

И сквозь шепот:

«Я не могу!»

Оставив крылья, здесь, на берегу,

И оставляет вереницу следов у кромки моря.

Любовь забрала крылья и подарила горе

Мы — очарованные странники наших фантазий.

Прошу, убей меня нежно, эвтаназия.

Волшебный мир грез нам раскрывает свои объятия.

А ты храни меня бережно,

Так же, как и я тебя!

Но эти поцелуи страстные,

Тобой обещанные.

Ведь я давно уже не помню запаха других женщин,

Чужих женщин.

Если было со мной что-то,

Это было в другой жизни…

Мы сыпим искрами,

Оберегемся брызгами,

И временами лжем,

Но так стараемся быть искренними.

Я очарован нежностью той позапрошлой весной.

Я не был на причалах с кораблями,

Но ты обещала,

Что они дождутся нас

И никуда не отчалят.

Мой грустный ангел в печали.

Пора лететь.

что ж.

Я буду ждать тебя здесь,

Когда закончится дождь

На берегу сидел мой грустный ангел,

Уткнув лицо в колени,

Ступни в горячем песке,

Крылья в морской пене.

Закрыв глаза ладонями,

Твой тихо стонет.

Ведь небо уже не манит,

В море заката тонет.

Пора уйти.

И сквозь шепот:

«Я не могу!»

Оставив крылья, здесь, на берегу,

И оставляя вереницу следов у кромки моря,

Любовь забрала крылья и подарила горе

Я очарован утром ранним,

Твоим запахом сладким.

И я готов тебе дарить себя всего

из сожаления и остатка.

Ты очарован моим заботливым взглядом.

Мой грустный ангел, прости,

Нам не остаться рядом.

Во мне остался твой свет,

И я его не растрачу.

Я умираю, но

не жалею, не зову, не плачу.

Печальный голос,

Глаза блестели от слез,

Нехай річки печалі несуть воду в океані смутку.

Я назавжди залишуся тут, в одному і тому ж руслі.

Нехай цей біль не відпустить,

Колишнє плутає свідомість.

Але я залишусь назавжди зачарованим твоїм диханням.

Так палають дні.

Він був народжений, щоб навчити тебе страждати

І зробити щасливою.

Ти не зможеш мене забути,

Ти ненавидіти мене будеш

І крізь сльози любити

На берегу сидів мій сумний ангел,

Уткнувши обличчя в коліни,

Ступні в гарячому піску,

Крила в морській піні.

Закривши очі долонями,

Твій тихо стогне.

Небо вже не вабить,

У морі заходу сонця тоне.

Час піти.

І крізь шепіт:

"Я не можу!"

Залишивши крила, тут, на березі,

І залишає низку слідів у окроми моря.

Кохання забрало крила і подарувало горе

Ми—зачаровані мандрівники наших фантазій.

Прошу, убий мене ніжно, евтаназія.

Чарівний світ мрій нам розкриває свої обійми.

А ти храни мене дбайливо,

Так, як і тебе!

Але ці поцілунки пристрасні,

Тобою обіцяні.

Адже я давно вже не пам'ятаю запаху інших жінок,

Чужих жінок.

Якщо було зі мною щось,

Це було в іншому житті…

Ми сипимо іскрами,

Оберігаємося бризками,

І часом брехнемо,

Але так намагаємося бути щирими.

Я зачарований ніжністю тієї позаминулої весни.

Я не був на причалах з кораблями,

Але ти обіцяла,

Що вони дочекаються нас

І нікуди не відправлять.

Мій сумний ангел у печалі.

Час летіти.

що ж.

Я чекатиму тебе тут,

Коли закінчиться дощ

На берегу сидів мій сумний ангел,

Уткнувши обличчя в коліни,

Ступні в гарячому піску,

Крила в морській піні.

Закривши очі долонями,

Твій тихо стогне.

Адже небо вже не вабить,

У морі заходу сонця тоне.

Час піти.

І крізь шепіт:

"Я не можу!"

Залишивши крила, тут, на березі,

І залишаючи низку слідів у окроми моря,

Кохання забрало крила і подарувало горе

Я зачарований рано вранці,

Твоїм солодким запахом.

І готовий тобі дарувати себе всього

із жалю та залишку.

Ти зачарований моїм дбайливим поглядом.

Мій сумний ангел, вибач,

Нам не залишитися поруч.

У мені залишилося твоє світло,

І я його не розтрачу.

Я вмираю, але

не шкодую, не кличу, не плачу.

Сумний голос,

Очі блищали від сліз,