Ronove - Toluca

Я очутился здесь,

Но не в сумрачном лесу, как ты мне завещал

Здесь ничего нет

И уже не будет никогда

Волоча свои лохмотья вслед стаям

В спешке на водопой

«Нам не напиться

И не впасть в покой» — молвила рысица

Перекрывая мне проход собой

Здесь ничего нет

И уже не будет никогда

И здесь нет меня, здесь не будет никогда

Открывая глаза вновь — стали виднеться тени прошлого

Каждая тропа циклично уходила в низ

И пройдя все круги

Ты видишь, как всё живое умирает в одиночестве

Мир уже мертв

Осознать что ты причина его смерти — становиться невыносимым

Осознать что поступи твои, как все веры и религии — минули в эндотермичности

недра

Тропы сметены, а лекари — являлись ускорителями

Я слышу вой

Так воет пустота

Твердя законы падших:

«Нет ада хуже, чем ты сам.»

Я опинився тут,

Але не в похмурому лісі, як ти мені заповідав

Тут нічого немає

І вже не буде ніколи

Волочачи свої лахміття за зграями

Поспіхом на водопою

«Нам не напитися

І не впасти в спокій» — мовила рисиця

Перекриваючи мені прохід собою

Тут нічого немає

І вже не буде ніколи

І тут немає мене, тут не буде ніколи

Розплющуючи очі знову— стали виднітися тіні минулого

Кожна стежка циклічно йшла вниз

І пройшовши всі кола

Ти бачиш, як усе живе вмирає в самотності

Світ уже мертвий

Усвідомити що ти причина його смерті — ставати нестерпним

Усвідомити що ходи твої, як усі віри і релігії минули в ендотермічності

надра

Стежки зметені, а лікарі — були прискорювачами

Я чую виття

Так виє порожнеча

Твердя закони занепалих:

«Немає пекла гірше, ніж ти сам.»