Purson - Toluca

Ты можешь убежать

Ты можешь отрицать

Я все равно буду жить в тебе

В пустынях городов

В плену твоих слов

Ты в каждом действии — почувствуешь меня

И будешь повторять вновь и вновь:

— Будь ты проклят

Я побежал прочь от памяти своей

Сознав, что все в ней — сам разрушил

Я испугался собственных теней

И каждый новый шелест меня душит

Я в паранойе — танцую вальс со смертью

Целуя жадно её бесчувственный скелет

Я покидаю вас

Жизнь на мгновение потеряла смысл.

Я на самом её дне пытаюсь сбежать от

реальности, пуская все дела на самотек.

Чертовски напуган и каждое мое действие

— бесконтрольно.

Порождаю ошибки.

Порождаю боль.

И мне ничего не осталось,

кроме того, как вспоминать лучшие дни

Сколько ещё должно быть сломлено дней?

Сколько еще раз я должен себя простить?

Я смогу стать сильней

Я смогу все забыть

Ти можеш втекти

Ти можеш заперечувати

Я все одно житиму в тобі

У пустелях міст

У полоні твоїх слів

Ти в кожній дії — відчуєш мене

І повторюватимеш знову і знову:

- Будь ти проклятий

Я побіг геть від пам'яті своєї

Усвідомивши, що все в ній — сам зруйнував

Я злякався власних тіней

І кожен новий шелест мене душить

Я в параноє — танцюю вальс зі смертю

Цілуючи жадібно її бездушний скелет

Я залишаю вас

Життя на мить втратило сенс.

Я на самому її дні намагаюся втекти від

реальності, пускаючи всі справи на самотек.

Страшенно наляканий і кожна моя дія

— Безконтрольно.

Породжую помилки.

Породжую біль.

І мені нічого не залишилося,

крім того, як згадувати найкращі дні

Скільки ще має бути зламано днів?

Скільки ще раз я повинен себе пробачити?

Я зможу стати сильнішим

Я зможу все забути