Fokalor - Toluca

— Я на самом дне гнию уже сотни лет

Глаза впитали смрад и надежды более нет

Коварство, блуд, уныние, гнев и это ещё не предел

Истязание душ не предрешено — сквозь утробие я узрел

«Покуда отрицать мы будем все наше бытие

То не познаем жизни лучшей на Земле.»

И даже это мир обречен…

-Уверовав — мы истязаем себя сами

И собственное всесилие возлагаем на других

Мы совсем позабыли, что когда-то были богами

Что каждый разумный для социума — ныне псих

Мы не можем, мы так боимся

И укрывшись ждем нашу старость вечно

— Навеки погребен я буду на престоле том

Где цифра VII загравирована огнем

Dies irae.

Dies illa

—Я на самому дні гнію вже сотні років

Очі ввібрали сморід і надії більше немає

Підступність, розпуста, зневіра, гнів і це ще не межа

Катування душ не предрешено — крізь утроб'я я побачив

«Поки заперечувати ми будемо все наше буття

То не пізнаємо життя кращого на Землі.»

І навіть це світ приречений...

-Увірувавши — ми мучимо себе самі

І власне всесилля покладаємо на інших

Ми зовсім забули, що колись були богами

Що кожен розумний для соціуму — нині псих

Ми не можемо, ми так боїмося

І сховавшись чекаємо нашу старість вічно

— Навіки похований я буду на престолі том

Де цифра VII загравована вогнем

Dies irae.

Dies illa